З метою прискорення надходження розчину ПАР до вибою після закачування в свердловину і витіснення його зі з'єднувального трубопроводу, за допомогою якого насосний агрегат під'єднується до фонтанної арматури, слідом за розчином піноутворювача закачують технічну воду. Згідно з дослідними даними, об'єм закачування розчину ІІАР-превоцелу для свердловин глибиною 800-1500 м становить 0,05-0,08 м3 при глибині свердловини 1500-2500 м — 0,08-0,12 м3 об'єм продавлюваної води - 0,015-0,1 м3 тривалість міжопераційного періоду — 10-30 діб.

Стосовно періодичного закачування ПАР у свердловину запропоновано ряд технологічних схем введення піноутворювача в газорідинний потік, які характеризуються такими особливостями:

обладнання колони ліфтових труб пакером з метою створення місткості для нагромадження ПАР і дозована подача піноутворювача зі затрубного простору в ліфтові труби через перепускні отвори, клапан чи за допомогою ежекторного пристрою;

обладнання колони ліфтових труб пакером з дросельним клапаном, вище якого в затрубний простір спускається трубка малого діаметра для періодичного закачування розчину ПАР, і дозована подача піноутворювача через дросельний клапан безпосередньо на вибій свердловини шляхом витіснення його із затрубного простору закачуванням з поверхні інертної незамерзаючої рідини з низькою густиною;

обладнання колони ліфтових труб башмачною воронкою, циркуляційним патрубком з розтрубом, козирком над ними і соплом з отворами, які служать для спінювання в затрубному просторі пластової рідини з розчиненим у ній пуноутворювачем за рахунок ежекторного ефекту, внаслідок чого пластова рідина надходить на вхід ліфтових труб в аерованому (спіненому) стані;

використання колони ліфтових труб у ролі контейнера для зберігання ПАР, для чого башмак ліфтових труб спускають нижче інтервалу перфорації з метою створення гідравлічного затвора на їх вході, свердловину експлуатують по затрубному простору, а дозоване введення ПАР в позарідинний потік здійснюють шляхом регульованого перепуску на поверхні частини потоку газу із затрубного простору в ліфтові труби.

У тих випадках, коли подача рідких ПАР в свердловину усладнена (кліматичні умови, складність дозування, неможливість під'їзду насосних агрегатів та ін), використовують тверді піноутворюючі речовини, які вводять в ліфтові труби або в затрубний простір. При цьому ліфтові труби спускають до підошви продуктивного пласта і перфорують по його товщині, а башмак обладнують заглушкою або сітчастою манжетою, розміщеною зі зовнішнього боку, на яких утримуються тверді ПАР. Можливий варіант подачі твердих ПАР безпосередньо на вибій свердловини. Тверді ПАР виготовляють у вигляді стержнів, кульок та іншої форми з композицій, до яких входять водорозчинні ПАР з різними додатками (сечовиною, КМЦ та ін.). З метою підвищення ефективності використання і продовження строку дії твердих ПАР запропоновано перед введенням у свердловину поміщати їх у багатокамерну місткість з поплавковою частиною, виготовленою з водорозчинного матеріалу. В свердловині така місткість за рахунок поплавкової частини утримується на поверхні рідини. В міру розчинення оболонки окремих камер ПАР поступово змішується з рідиною. Тверді ПАР вводять в свердловину вручну через спеціальні лубрікатори або за допомогою гирлових дозаторів.

Згідно з результатами проведених досліджень, область ефективного застосування ПАР обмежена значеннями параметра Фруда для суміші на башмак ліфтових труб 5< Frсм<= 45. При Frсм=5 утворюється піна з мінімальними значеннями кратності та стійкості. При збільшенні параметра Фруда для суміші від 5 до 45 кратність і стійкість піни зростають і досягають максимальних значень при Frсм=45 після чого зменшуються. В області Frсм=45 застосування ПАР недоцільне, оскільки утворена піна швидко руйнується внаслідок високих швидкостей руху газорідинного потоку. В області Frсм <5 зі зменшенням параметра Фруда для суміші кратність піни зростає і стає набагато більшою, ніж при Frсм=45. Однак при цьому утворюється піна низької стійкості. Тому застосовувати ПАР в області Frсм<5 можна тільки в свердловинах з невеликими дебітами води, оскільки високо кратна піна характеризується низькою транспортуючою здатністю по рідині. Для збільшення стійкості піни в робочі розчини піноутворювача слід слід додавати стабілізатор (КМЦ, гіпан, силікат натрію та ін).

Для підвищення ефективності застосування спінюючих ПАР рекомендується додатково обладнувати ліфтові труби вибійним диспергатором. Диспергування прискорює процес спінювання рідини за рахунок її турбулізації та дроблення і поліпшує характеристики процесу піноутворення. Згідно з експериментальними даними, у випадку застосування вибійного диспергатора в області значень параметра Фруда для суміші Frсм>2 досягається більш висока кратність піни К, а на залежності К=f(Frсм ) відсутні мінімум (при Frсм=5 ) і максимум (при Frсм=45 ), які спостерігаються без попереднього диспергування газорідинної суміші. В області Frсм<2 диспергування призводить до зниження кратності піни внаслідок низької стійкості в даній області.

При використанні ПАР для інтенсифікації роботи обводнених газових свердловин можливе інтенсивне ціноутворення в системі обробки газу (УКПГ), яке супроводжується потраплянням спіненої рідини за межі УКПГ. В результаті погіршується якість підготовки газу і виникають ускладнення в роботі газотранспортних систем. Боротьбу зі спінюванням рідини на УКПГ проводять механічним і хімічним способами та їх поєднанням. При механічному способі піногасіння руйнування піни здійснюють шляхом механічної дії на газові пухирці. Стосовно до УКПГ механічне руйнування піни можна проводити за допомогою сіток та інших насадок, які встановлюють у сепараторах на шляху руху стисненого газорідинного потоку, а також використанням різного роду пристроїв (нерухомих або обертових), вмонтованих на вході або всередині сепаратора. Хімічний метод боротьби зпіною оснований на застосуванні піногасників, які сприяють витісненню з поверхневого шару молекули піноутворювача. Піногаспики можна подавати у спінений газорідинний потік до або після сепаратора першого ступеня, поокремій технологічній лінії чи разом з інгібітором гідратоутворення. Иожливим варіантом комбінованого способу