Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні

Зміст

ВСТУП– | 3

РОЗДІЛ І | Виникнення і розвиток місцевого самоврядування– | 10

§ 1. Поняття і розвиток місцевого самоврядування в європейських демократичних державах– | 10

§ 2. Основні етапи розвитку місцевого самоврядування в Україні– | 18

РОЗДІЛ ІІ | Становлення місцевого самоврядування в суверенній Українській державі– | 26

§ 1. Розвиток законодавства про місцеве самоврядування– | 26

§ 2. Формування, система органів місцевого самоврядування й основні принципи організації і діяльності– | 31

§ 3. Повноваження органів місцевого самоврядування – | 37

§ 4. Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування – | 43

§ 5. Гарантії місцевого самоврядування та відповідальність посадових осіб – | 49

РОЗДІЛ ІІІ | Проблеми вдосконалення місцевого самоврядування в Україні– | 56

§ 1. Основні напрямки вдосконалення правової бази місцевого самоврядування в Україні– | 56

§ 2. Проблеми вдосконалення матеріально-фінансових основ місцевого самоврядування в Україні– | 62

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ– | 68

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ– | 74

ВСТУП

Прогресивний розвиток світу та людської цивілізації нерозривно пов’язаний із зростанням людської думки не лише в галузі науково-технічних досягнень, але, мабуть, насамперед у вдосконаленні самої організації людської спільноти. Тому, коли ми говоримо про розвинуті західні демократичні країни, то звертаємо свою увагу не на рівень наукових досягнень у тій чи іншій галузі, адже подібні досягнення може мати чи не кожна свідома країна, а на той механізм, котрий налагоджений у суспільстві і дає змогу використовувати такі досягнення на благо кожної окремої людини і всього народу загалом так, щоб максимально врахувати її потреби та забезпечити захист і визнання загальнолюдських цінностей.

В нашому випадку, коли становлення держави, яка б забезпечили основні права і свободи людини та достатній її життєвий рівень, – демократичної правової соціальної держави – є питанням надзвичайно актуальним, що вимагає не тільки наукового обґрунтування, але й навиків практичного застосування на особливому національному ґрунті, треба звертатись до проблеми ефективної організації суспільства мало не щоразу, коли намічені перспективи не дають бажаного соціального ефекту.

Разом з тим, питання організації людської спільноти є надзвичайно складним, бо включає в собі і поділ населення за різними соціальними ознаками, і взаємовідносини між цими соціальними групами, налагоджений зв’язок між ними і різними державно-владними і невладними утвореннями, і, нарешті, ту міру їхніх можливостей, ті рамки, в яких вони б і максимально реалізували свої повноваження, і, водночас, не пригнічували інші соціальні утворення та не порушували існуючий у державі лад. Як уже наголошувалось, складовою частиною такої організації є державний лад, а він у свою чергу, включає рівень участі населення в управлінні державними справами та можливість місцевого населення самостійно вирішувати питання, що не виходять за сферу місцевої значимості – місцеве самоврядування. Якраз на останній категорії і буде зосереджена вся наша увага.

У кожній державі, котра претендує на визнання її демократичною, визнається і діє принцип місцевого самоврядування. І та обставина, що визнає наскільки місцева територіальна громада є повноважною і вільною у прийнятті нею своїх рішень, й характеризує та відображає обличчя такої держави. Незаперечним видається той факт, що громадянин, який безпосередньо і повсякденно стикається із проблемами на місці, краще бачить і шлях їх розв’язання. Тому природнім і доцільнішим є надати йому можливість самостійно подолати ті соціальні і природні перешкоди, які йому під силу.

Наша держава також намагається делегувати частину своїх функцій місцевим осередкам влади з метою забезпечити врахування як місцевих інтересів, так і можливості участі в державному управлінні всіх свідомих громадян, а також утвердження демократичних принципів в українському суспільстві. Таке завдання є нелегким, бо сама суспільна побудова є складною і, крім того, треба враховувати ще й ті національні особливості, які складались на протязі багатьох століть і які входять до генофонду народу, й проявляються у будь якій сфері і на будь-якому рівні суспільного відношення.

Кожна практична соціальна проблема вимагає її послідовного, аналітичного і наукового вивчення із сформульованими, у кінцевому підсумку, конкретними шляхами вирішення або ж рекомендаціями та методиками хоча б послаблення негативного ефекту проблеми. І так само будь-яке наукове напрацювання, що відірване від практичного життя, не має потреби у його практичному втіленні, не має жодної значимості і приречене на загибель.

Це стосується і нашого питання, нашої проблеми – проблеми місцевого самоврядування в Україні. Думається, що щодо важливості і актуальності даної проблеми не варто й наголошувати. Додатково мало б посилити нашу увагу те, що кожен з нас в любий час може бути задіяний до роботи органів місцевого самоврядування. А черговим доказами мали б послужити ті факти, що законодавець сам ще остаточно не визначився щодо самої української системи місцевого самоврядування, а також численні труднощі і проблеми, які раз-на-раз виникають в окремих регіонах України при з’ясуванні взаємовідносин між місцевими органами самоврядування та органами виконавчої влади на місцях, між головою відповідної територіальної ради та самою радою. Ще одним аспектом цієї проблеми є те, наскільки дана самоврядна одиниця відповідає своєму покликанню і завданню, миті створення і діяльності – якомога повніше врахування місцевих потреб і захист місцевих інтересів. Наступна грань проблеми – це наскільки вільним і виборним є зайняття керівної посади у органі місцевого самоврядування, наскільки самостійною є посадова особа органу місцевого самоврядування або сам орган у прийнятті рішень від органів державної влади і від “місцевих авторитетів”.

Отож, місцеве самоврядування