в Україні – питання проблемативне, що потребує глибокого осмислення і ретельного наукового дослідження на сьогодні з тією метою, щоб на практиці на місцях не виникало ніяких труднощів і щоб ми з впевненістю говорили про те, що маємо демократичну державу, в котрій місцеве самоврядування є не тільки визнаним, але й гарантованим і таким, що повно і всебічно відповідає принципу народовладдя.
Сьогодні питання місцевого самоврядування вимагає до себе посиленої уваги. А з другого боку в юридичній літературі мається не так уже багато публікацій на цю тему. Особливо важке становище щодо окремого монографічного дослідження даної проблеми. І якщо вже робляться якісь спроби наукових досліджень, то вони здебільшого торкаються окремих сторін місцевого самоврядування, а щоб комплексно і ґрунтовно, починаючи із самих витоків зародження і закінчуючи сьогоднішнім днем, то таку роботу важко віднайти, хіба що поодинокі.
Про те, що нерозв’язані питання у сфері місцевого самоврядування існують, що намагання висвітлити ту чи іншу проблематичну ситуацію у місцевому самоврядуванні має місце і, знову ж таки, немає всесторонньої аналітичної роботи по місцевому самоврядуванню, свідчать щорічні публікації української правознавчої літератури. Насамперед це стосується періодичних видань журналів “Віче”, “Державність”, а особливо журналу ”Право України”, мало не кожна публікація якого містить статейний матеріал про проблеми місцевого самоврядування в Україні. Тут публікували свої міркування з цього питання такі аналітики права, як: Коваль В., Линецький С. “Щодо законодавчого врегулювання статусу сільських, селищних, міських голів ,” Музика О. “Повноваження органів місцевого самоврядування на отримання доходів у місцеві бюджети”, Делія Ю. “Компетенційні спори: причини і шляхи їх подолання”, Хоменець Р. “Особливості правового статусу фізичних осіб як суб’єктів місцевого самоврядування”, Телешун С., Ковріга О., Косінський В. та багато інших, котрі давали свою оцінку і бачення правової ситуації, яка склалась у місцевому самоврядуванні України.
Уже традиційним в Україні стало проведення науково-практичних конференцій, на яких не лиш вчені, а й практики і політики, і не лише з України, а й близького і далекого зарубіжжя, обмінюються досвідом і викладають свої рекомендації щодо розв’язання тієї чи іншої проблеми, ставлення до того чи іншого наукового дослідження. Подібні науково-практичні конференції проводились і по правових (юридичних) питаннях і проблемах. У 1992 році Л.М. Кравчук акцентував увагу членів-кореспондентів на актуальних проблемах управління територіями в Україні в умовах розбудову правової демократичної держави, а уже в травні 1996 року на подібній науково-практичній конференції розглядалось питання становлення і розвитку комунального права України.
У своїй кваліфікаційній роботі я намагатимусь узагальнити уже наявний дослідницький досвід по місцевому самоврядуванню України, зробити ґрунтовне, об’єктивне і об’ємне вивчення витоків зародження місцевого самоврядування в Україні, висвітлити окремі сторони української самоврядівської системи, наголосити на проблемних питаннях, які виникають не тільки суто в сфері місцевого самоврядування, а й на стику місцевого самоврядування України і державного управління, а також робитиму спроби, можливо, досить сміливі, на рахунок власних міркувань і пропозицій по подоланню конкретної проблемної ситуації або ж по вирішенню конкретного конфліктного самоврядівського питання.
Моє кваліфікаційне дослідження присвячене висвітленню питання про виникнення і розвиток місцевого самоврядування в демократичних країнах взагалі і, зокрема, в Україні. Я звернув свою увагу на західні європейські країни, бо з ними наша держава пов’язана не тільки територіально, а й історично і політично. Окремо розглянуто становлення місцевого самоврядування в Сполучених Штатах Америки, бо досягти американської демократії прагне багато країн світу. З особливої позиції розглянуто розвиток і становлення місцевого самоврядування в суверенній незалежній українській державі, оскільки тепер наявні більш вільні і широкі державотворчі можливості.
Наступний розділ присвячений тому стаціонарному стану, якій має місце на сьогодні у місцевому самоврядуванні України. Мається на увазі і розвиток законодавчої основи, і система місцевого самоврядування, і формування органів місцевого самоврядування та основні принципи їх організації, і повноваження таких органів, і фінансово-економічні засади місцевого самоврядування та його гарантій, перед усім ті, які декларовані державою. Також розглядається відповідальність посадових осіб місцевого самоврядування за неправомірні рішення або дії, проблема розмежування функцій органів місцевого самоврядування від компетенцій органів виконавчої влади на місцях.
Далі висвітлюються проблеми вдосконалення місцевого самоврядування в Україні, де відносно відокремлено робиться наголос на вдосконалення правової бази та матеріально-фінансових основ місцевого самоврядування, адже без чіткого законодавчого врегулювання не можна вимагати правомірності у діях місцевих органів, а без належного матеріального забезпечення не слід чекати швидкого і ефективного вирішення місцевих проблем.
Завершується кваліфікаційне дослідження висловленням пропозицій організації і ефективної діяльності місцевого самоврядування в сучасних умовах. Зокрема, йдеться про вдосконалення адміністративно-територіального устрою України, визначення адміністративно-територіальних одиниць місцевого самоврядування, розширення повноважень органів місцевого самоврядування та вдосконалення податкової системи, особливо тієї її частини, яка покладена на місцеві ради.
Таким чином, моя кваліфікаційна робота має на меті показати сучасний стан місцевого самоврядування на Україні та ті перипетії, що мають місце навколо нього. Якраз робиться наголос, що йдеться саме про наявний стан речей і висловлюються міркування щодо можливості деякої зміни у майбутньому. І тут же ми розуміємо ситуацію, за якої державний устрій залежить від політичного курсу політичних сил, котрі займають вагоме місце у структурі влади. Говорячи іншими словами, курс державної політики, в тому числі у питанні місцевого самоврядування, може бути змінений політичною силою, котра займе домінуюче становище у суспільстві і владі і програмні цілі якої є дещо іншими, ніж попередньої. Так само слід чекати змін в організації, як