Компетенція органів і посадових осіб місцевого самоврядування торкається майже всіх сфер людської життєдіяльності, і тому є надзвичайно складною, значною за обсягом і, разом з тим, досить часто суперечливою.

До виключних повноважень на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради належить вирішення таких питань:

затвердження регламенту ради;

утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій;

утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу і внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради;

затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання;

інші повноваження, визначені Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а також іншими законами.

З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

Крім того, міська рада може вирішувати питання повноважень районної у місті ради та її виконавчих органів, встановлювати нормативи централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

Значне коло важливих питань вирішують виконавчі органи рад. Обсяг їхніх повноважень залежить від тієї сфери, де законодавець дає їх можливість впливати на суспільні відносини. А кожна сфера має свої елементи, окремі прояви, тому й вирішувані у ній питання є досить різноманітними. Наголосимо ще й на тій особливості, що такі повноваження диференціюються на власні (самоврядні) і делеговані.

Отже, розрізняють повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад:

у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

у галузі бюджету, фінансів і цін;

щодо управління комунальною власністю;

у галузі житлово-комунального господарства, побутового торгівельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку;

у галузі будівництва;

у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту;

у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

у сфері соціального захисту населення;

у галузі зовнішньоекономічної діяльності;

в галузі оборонної роботи;

щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

щодо відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України та ін.

Зокрема, повноваження виконавчого комітету відповідної ради у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку включають:

підготовку програм соціально-економічного і культурного розвитку територіальної одиниці, цільових програм з інших питань самоврядування, організація їх виконання;

забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

забезпечення складання балансів грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;

розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень та пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;

попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення.

Повноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчується у момент вступу на цю посаду іншої обраної особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень і є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Сільській, селищний, міській голова:

забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

організовує у межах, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидату на посаду секретаря ради;

вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури особи, що входитиме до виконавчого комітету відповідної ради, визначає кількісний склад виконавчого комітету і т.д.

Стало реальністю, що сьогодні в районах та областях, а також у містах Києві та Севастополі діють дві системи місцевої влади – районні та обласні державні адміністрації і районні та обласні ради. Перші з них є представниками держави на місцях, другі – представляють спільні інтереси територіальних громад.

Хоч правова природа цих двох суб’єктів конституційних правовідносин та їх функції різні, однак у повсякденній практичній діяльності їм доводиться вирішувати чимало питань суміжної компетенції. Тому проблема взаємодій між ними набуває важливого значення.

Досить часто між названими ланками місцевої влади вникають компетенційні спори, предметом яких є майно, перевищення повноважень при ухваленні нормативних актів, вирішення питань соціального захисту населення [5(ІІІ)]1[5(ІІІ)]19)9).

Корені компетенційних спорів закладені в чинному законодавстві, яке не дає чіткого розмежування функцій обох інститутів державної влади.

Ні Конституція, ні Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” повною мірою не врахували положення ст. 3 Європейської хартії про місцеве самоврядування, яка передбачає, що ради можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Тому і виникла необхідність делегувати повноваження іншій ланці влади на місцях – обласним і районним державним адміністраціям.

Обсяги зазначених повноважень передбачені ст. 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Ст. 118 Конституції України та п. 1 ст. 72 названого вище Закону встановляють підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій перед відповідними