Окрему увагу, ми вважаємо, слід звернути на такий аспект місцевого самоврядування як формування його органів і утвердження посадових осіб. Мабуть, це більшою мірою вже стосується місцевих ініціатив, зокрема виборів і референдумів, але вплив цього процесу на роботу місцевого самоврядування є значним. Дана проблема більшою мірою стосується значних адміністративно-територіальних одиниць, де зв’язки між окремими місцевими жителями є дуже слабкими, і складається ситуація за якої окремий відособлений мешканець вказує на своє схвалення кандидатури особи у орган місцевого самоврядування, фактично не знаючи цієї людини, а лише судячи з широко рекламованих пропаганд. А потім, як результат, – розчарування у роботі місцевого самоврядування та діях його окремих посадових осіб. Це тільки одна сторона нашої проблеми. Другий її бік полягає у тому, що в українському суспільстві, а особливо виразно в рамках окремих громад, спостерігається якщо не наглядний, то принаймні фактичний поділ громадян за рівнем їхніх доходів. Було б справді нормальним явищем, коли б усі верстви суспільства брали участь у вирішенні важливих питань місцевого значення. Проте у більшості випадків усе складається якраз навпаки – керівні посади у органах місцевого самоврядування отримує особа, що представляє місцевий інтерес певної групи, котра не чисельна, але має більший рівень матеріальних доходів і відповідно більші можливості на вплив у межах місцевих громад.

Відкритим також є питання стороннього зовнішнього впливу на діяльність місцевого самоврядування загалом і зокрема поведінки окремих його посадових осіб, хоча держава гарантує неупередженість рішень органів місцевого самоврядування і особисту безпеку та недоторканість посадових осіб місцевого самоврядування, не можна сказати, що органи місцевого самоврядування є самостійними і безпечними у прийнятті своїх рішень. Основне завдання нашої держави сьогодні повинно полягати у реальній здатності захистити посадову особу місцевого самоврядування від втручання у його діяльність і особисте життя сторонніх осіб, у реальній можливості забезпечити самоврядному органу самостійність прийняття ним своїх рішень. Тому слід зосередитись не на деклараціях про гарантованість місцевого самоврядування в Україні, а на реальних механізмах їхнього впровадження, на реальних фактах викриття і відповідальності винних осіб у втручання на самостійну поведінку органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб.

Ми пропонуємо для вдосконалення роботи місцевого самоврядування та більш ефективного виконання ними своїх повноважень розробити кілька методичних рекомендацій і в якості експерименту на кількох досить відмінних за географічними, демографічними і політичними ознаками територіях Української держави впровадити відмінні моделі місцевого самоврядування, звичайно з урахуванням вітчизняних особливостей, і спостерігати за роботою органів місцевого самоврядування, при цьому фіксуючи всі позитиви і недоліки. Такий експеримент не може бути тривалим і порушувати демократичні принципи Української держави. Результатом такого експерименту мало б бути схвалення і дієвість однієї із запроваджених моделей або ж виробленість на основі всіх позитивних моментів запропонованих моделей однієї універсальної системи місцевого самоврядування, котра б імпонувала Україні. Зрозуміло, що такі експерименти потребують значних матеріальних, фінансових і людських ресурсів, а також можуть відбуватись в умовах стабільності у державі, чого на даний момент у нашій державі принаймні у досить виразній формі не спостерігається. Тому це є скоріше перспективою на майбутнє для нашої держави. Що є до наявного стану речей , то якраз треба докласти чимало зусиль, щоб досягти цього етапу відносного спокою і впевненості людини у завтрашньому дні. Тобто будь-які зміни, які відбуваються в умовах вирішення населенням своїх повсякденних проблем, не можуть дати якогось конкретного результату, бо населення не цікавиться ними і бере у них лише опосередковану участь. А коли усі або хоча б переважна більшість першочергових і невідкладних проблем кожної окремої людини буде вирішена, тоді й вона буде активним учасником державного і місцевого життя. Отже, любі перетворення мають бути спрямовані на поліпшення добробуту населення, а це призведе до поліпшення державної структури і подоланню проблем у місцевому самоврядуванні.

Слід звернути також увагу на систему місцевого самоврядування, особливо на взаємовідносини між її елементами вищого і нижчого рівня. Потреба у цьому зумовлена тим, згадані взаємовідносини не часто відбуваються у правовому полі. Річ у тім, що замість підвідомчості і підконтрольності місцевим органам самоврядування вищого рівня, низова ланка місцевого самоврядування нерідко попадає в директивну залежність від вищестоящих органів. Державі слід взяти під особливий нагляд ці взаємовідносини, щоб виключити подібного роду зловживання.

Чергова наша пропозиція полягатиме у більш значному розвитку якраз низової ланки місцевого самоврядування – територіальних громад. Справа в тому, що в розумінні первинного суб’єкта місцевого самоврядування територіальна громада на сьогодні майже відсутня. Вона скоріше розглядається у абстрактному розумінні, а ніж у буквальному. Це викликано як і практичною відсутністю таких самоорганізаційних одиниць, так і відсутністю практичних навиків їхньої діяльності.

Ще ми пропонуємо зробити деякі корективи уже щодо самої діяльності органів місцевого самоврядування. В ході кваліфікаційної роботи на цьому неодноразово наголошувалось, можливо, тільки дещо під іншим кутом зору. А мова йде про те, що доволі таки часто, а сьогодні це особливо помітно, органи місцевого самоврядування