а) ролі територіальної громади як природної асоціації жителів сіл (об’єднань сіл), селищ і міст як організаційної основи всієї системи місцевого самоврядування;

б) фінансових гарантій місцевого самоврядування з боку держави, яка повинна брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримувати і компенсувати певні витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади;

в) ролі місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод громадян [2(І)]1[2(І)]14)4).

Вінцем законодавчих зусиль у питанні місцевого самоврядування на сьогоднішній день є прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, який дав поняття місцевого самоврядування європейського взірця, що було наведене ще на початку нашого кваліфікаційного дослідження, та Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15 січня 1999 року, який врегулював спеціальний статус міста Києва як столиці України і особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції та чинного законодавства.

§ 2. Формування, система органів місцевого самоврядування

й основні принципи організації і діяльності

У відповідності із законом України “Про місцеве самоврядування” 1997 року система місцевого самоврядування в Україні включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну і міську раду;

сільського, селищного і міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до закону можуть утворюватись районні в місті ради. Районні в місті ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно і є головою її виконавчого комітету.

Із буквального тлумачення закону випливає, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада. Але останнім часом намітилась нова тенденція у цьому питанні. Так, Р.Хоменець підтримує думку В.Опришка, згідно з якою система первинних суб’єктів місцевого самоврядування є дворівневою: з одного боку – територіальна громада, а з другого фізичні особи зі спеціальною правосуб’єктністю, з яких вона складається. Проте обсяг прав і обов’язків цих суб’єктів відзначається юридичною нерівністю. Якщо територіальна громада безпосередньо здійснює місцеве самоврядування, то окремий громадянин або певна сукупність громадян не можуть репрезентувати місцевий інтерес, а мають право лише опосередковано впливати на акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування за допомогою наданих їм законом засобів.

Отже, можна стверджувати, що первинними індивідуальними суб’єктами місцевого самоврядування є громадяни України та іноземці. Відмінність між ними полягає лише в обсязі повноважень, пов’язаних з реалізацією прав на участь у місцевому самоврядуванні, зумовленому їх конституційно-правовим статусом [11(ІІІ); 36-39]1[11(ІІІ); 36-39]15)5).

Повернемось до територіальних громад, що виступають основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватись в одну територіальну громаду, створювати єдині органи та обирати єдиного сільського голову. Добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об’єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади.

Сільські, селищні, міські ради є представницьким и органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження визначені Конституцією України та законами України. Вони є виборними органами і складаються з депутатів.

Обласні та районні ради – органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах рад (у разі їх створення) є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створюваними радами виконавчі органи. Виконавчі органи підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватись. У цьому разі функції виконавчого органу, крім розпорядження земельними та природними ресурсами, здійснює сільський голова одноособово.

Сільський, селищний, міський голова – головна посадова особа територіальної громади, що обирається нею на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Він очолює виконавчий комітет ради, головує на її засіданнях, не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток [6(І)]1[6(І)]16)6).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Конституції України одним із елементів системи місцевого самоврядування є органи самоорганізації населення (громадські комітети, ради самоврядування), які створюються з дозволу відповідних рад за ініціативою жителів. За своєю природою це представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території (у будинку, на вулиці, у кварталі, житловому комплексі в межах села, селища, міста) з метою залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого значення. Відповідні ради можуть приймати рішення про наділення органів самоорганізації населення окремими владними повноваженнями, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення [2(І)]1[2(І)]17)7).

Органи місцевого самоврядування з метою ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватись в