у виробництві котушок і олівців виробництвах 90 – 95 %.

За даними ЦСУ в СНД зараз ( 1980 р ) використовується така кількість деревних відходів ( тис . м3 )

В технолог . тріски для ЦПП 1583.3

На виробництво ДВП 817.4

На виробництво ДСП 704.4

На гідролізне та лісохімічне виробництво 2953.3

Всього 6237.3

В Україні середньорічний об”єм заготівлі деревини складає близько 10.5 млн.м3/рік. Однак, лише близько 500 тис.м3/рік ( 3.5% ) можуть бути перероблені в целюлозу і деревну масу, насамперед із-за відсутності виробничих потужностей з виробництва целюлози і механічних видів волокнистих матеріалів.

Структура використання деревини дуже нераціональна, тільки на рудні ( шахтні ) стояки і дерев”яну тару використовується близько 5 млн.м3 деревини.

Одержання технологічних трісок з деревних відходів має величезне значення. Із 1 м 3 рейок та обаполів можна одержати 0.9 м3 трісок для варіння целюлози та виробити з неї 220 кг паперу.

Зараз ѕ всієї заготовленої деревини йде на механічну та хімічну переробку і ј використовується як паливо.

Найбільш ефективним способом комплексної переробки деревини є будівництво лісопромислових комплексів. ЛПК використовує деревину на 94%. ( Братський, Сиктивкарський, Селенгінський ЛПК ). В цехах та заводах ЛПК переробляється не лише деревина, але і всі відходи: гілки, кора, хвоя, пеньки, стружки, тирса. Для такого комплексу відводяться лісові угіддя на довгий час із розрахунку роботи комплексу по 100- річному циклу. Наприклад, до складу Братського ЛПК входять: лісний порт, лісопильно– деревообробний комбінат, завод столярних виробів, меблева фабрика, завод ДСП, цех заготовок і деталей для вагоно–будування та автомобільної промисловості.

Іншою важливою частиною є целюлозно–картонний комбінат з целюлозним заводом, який виробляє кордну целюлозу та ЦВВ, картонна фабрика та гідролізно–дріжджовий завод, який споживає відходи першої частини комплексу.

В ЛПК відходи одного заводу або цеху є сировиною для другого. Все це дозволяє збільшити потужність по виробництву цінних продуктів при значному скороченні заготівль деревини. Отже, кооперування різних видів виробництва дозволяє не лише покращити використання сировини, в тому числі і відходів, що утворюються, але і знижує собівартість продукції, збільшує продуктивність праці та зменшує ступінь забруднення атмосфери та водоймищ відходами.

Лісохімічна промисловість

Лісохімічна промисловість об`єднує декілька виробництв, які відрізняються великим різноманіттям продукції що випускається;

1. Піроліз ( суха перегонка ) деревини ґрунтується на здатності складного комплексу органічних речовин деревини розкладися на більш прості, без доступу повітря , під дією високої температури ( 400 – 1000 С ). В результаті цього процесу одержують деревне вугілля, метиловий спирт, оцтову кислоту, фенольні смоли, різноманітні органічні розчинники.

При піролізі в однакових умовах деревина різних порід дає вугілля майже однакової якості. При підвищенні температури з 400 до 1000С вміст вуглецю в деревному вугіллі збільшується з 80 до 97 %.

Основна кількість деревного вугілля переробляється в активоване вугілля

( обробка паро-газовою сумішшю з t = 800 – 950С, = 45 – 60 хв. ). Близько 25% деревного вугілля йде на виробництво сірковуглецю і стільки ж ( 25% ) споживає металургійна промисловість для виробництва кольорових металів і феросплавів, оскільки деревина має високу теплоту згорання ( 30 000 кДж/кг ).

В харчовій промисловості використовується лише лісохімічна оцтова кислота. Близько 60% НАс витрачається на виробництво природного шовку ( ацетатного ).

Метанол в основному йде на виробництво формальдегіду.

2. Каніфольно – скипидарне виробництво дозволяє одержати з живиці хвойних дерев каніфоль та скипидар, які використовуються в лако–фарбовій, парфумерній та фармацевтичній промисловості.

Каніфоль, скипидар та інші смолисті речовини також можуть бути вилучені з пневого осмолу методом екстрагування. Екстракція подрібненої деревини проводиться бензином в особливих апаратах. З розчину відганяють скипидар, розчинник ( бензин ), які знову повертають у виробництво, флотаційну олію, залишок є каніфоллю. Таким методом із складського м3 деревини можна одержати близько 40 кг каніфолі, 8 кг скипидару і 1.5 кг флотаційної олії.

Ялинова каніфоль від соснової відрізняється за зовнішнім виглядом і властивостями. Додатковим окисленням із ялинової каніфолі одержують тверду, крихку смолу майже чорного кольору, яка одержала назву абієтинової. Ця смола раніше використовувалась як замінник шеллака у виробництві грамофонних платівок, а також для одержання спеціальних лаків та інших речовин.

3. Новий напрямок у лісохімії – використання живих елементів дерева. Виникло на базі переробки деревної зелені, яка практично не використовувалась. Хлорофіло–каратинова паста та інші препарати, які одержані з хвої використовуються в медицині та парфумерній промисловості. З виробництвом вітамінного борошна з деревної зелені – кормової добавки для тваринництва – пов`язують перспективу раціональної утилізації величезної кількості гілок, хвої, листя.

З хвої та листя лісохімічна промисловість одержує отрутохімікати та гербіциди. Отрутохімікати за своєю дією аналогічні ДДТ, але нешкідливі для бджіл. Гербіциди знищують бур`яни і збільшують врожайність ( герба – трава, цидо - вбиваю ).

З хвої дерев можуть бути виготовлені кормові продукти, які легко перетравлюються. Деревна зелень разом з деревиною і корою молодих гілок може бути використана як корм безпосередньо або у вигляді зеленого борошна.

Деревна хвоя містить велику кількість вітамінів і мікроелементів таких як: фосфор, залізо, марганець, мідь, кальцій та інші, корисні для розвитку тваринного організму сполуки, в тому числі фітонциди, які захищають тварин від захворювань різними хворобами. За вмістом поживних речовин воно може бути прирівняне до сіна, а вітамінів та каратину воно