Шарошки підбирають дослідним шляхом в залежності від виду маси, яка виробляється, марки каменів, їх твердості, вологості деревини, типу дефібрера, його середнього навантаження, температури, концентрації маси у ванні дефібрера. Для насікання каменя шарошку встановлюють в насічний апарат і притискають за допомогою супорта кувального апарата до каменя, який обертається. При цьому шарошка одержує швидке обертання. Одночасно кувальний апарат разом з шарошкою пересувають по ширині каменя по направляючим, розміщеним строго паралельно до осі каменя. Завдяки такому поєднанню обертально – поступального руху шарошки та обертального руху каменя досягається нанесення рівномірної насічки на всій поверхні каменя.

Вирішальне значення при цьому має швидкість поступального руху шарошки по ширині каменя. Вона повинна бути такою, щоб шарошка за один оберт каменя просувалась вздовж його осі на свою ширину, тоді вона буде дотикатися з кожною ділянкою каменя тільки один раз. Повторний хід шарошки по вже насіченій поверхні каменя псує борозенки та виступи. Незалежно від типу шарошки насікати камінь потрібно завжди в одному напрямку.

Насікання каменя проводиться як правило 1 – 2 рази на зміну.

Після насікання на поверхні каменя залишається багато випавших або таких, що слабко утримуються зерен абразива, і які в процесі дефібрування поступово випадають і ріжуть волокна деревини. При цьому збільшується в масі кількість коротких, товстих волокон і рваного дріб`язку. На поверхні каменя оголюються дуже гострі грані і ребра абразиву. Тому після насікання іноді проводять притуплення каменя. Притуплення здійснюється притисканням до каменя, який обертається, вогнетривкої цегли або уламків від старого зношеного каменя.

Чинники, які впливають на процес дефібрування

Робоча поверхня дефібрерного каменя – зернистість .

Під зернистістю каменя розуміють середній розмір ( діаметр ) переважаючої фракції абразивних зерен в мм ( 0.25 – 1.5 мм )

Дрібнозернисті ( 0.25 – 0.35 мм )

Середньозернисті ( 0.4 – 0.5 мм )

Крупнозернисті ( 0.6 – 1.2 мм )

Зернистість каменя підбирають в залежності від :

Ступеня млива маси, що виробляється

Довжини дуги стирання

Питомого тиску .

Крупнозернисті каміння використовують при виробництві деревної маси для картону. Велика продуктивність. Середньозернисті при виробці деревної маси для газетного паперу. Дрібнозернисті – для писального, друарського і тонкого паперу .

Насікання каменя

Камені з гладкою поверхнею працюють з великою питомою витратою електричної енергії і низькою продуктивністю. Отримують тонку, коротковолокнисту, жирну деревну масу для тонких видів паперу. При виробництві тонкої маси глибина занурення шарошки при насіканні керамічних каменів не повинна бути більше 0.2 мм, кварцово – цементних – 0.3 – 0.5 мм .

Грубе насікання каменя збільшує продуктивність дефібрера, але знижує якість деревної маси.

Для підтримання постійних властивостей маси і збільшення терміну служби каменя рекомендується :

Здійснювати насікання каменя, як можна рідше .

Не насікати водночас декілька каменів ( 6 – 8 дефібрерів )

Уникати штучного притуплення каменів ( змішувати масу ) .

Питомий тиск .

При збільшенні питомого тиску деревини на камінь при інших рівних умовах , маса набуває грубого характеру :

Градус млива зменшується

Вміст дрібного волокна зменшується , а грубого зростає .

Знижується розривна довжина

У старих конструкцій – 0.6 кг/см2

У сучасних – 3.6 кг/см2

Глибина занурення каменя в масу

Розрізняють три способи дефібрування :

1) 2) 3)

безванновий метод

поверховий дотик

з зануренням каменя у масу

Теоретична глибина занурення каменя Н дорівнює висоті переливного ребра у ванні дефібрера над нижньою утворюючою каменя. Дійсна глибина занурення Н1 дорівнює висоті рівня маси на виході із ванни над нижньою утворюючою каменя.

мм ( 50 – 500 мм)

- висота рівня маси над переливним ребром .

Теоретична глибина занурення каменя в масу, яка рекомендується в залежності від концентрації маси ( по даним Брехта ) повинна бути :

Концентрація маси, в % 1.7 2.6 3.1 3.6 4.5 5. 5

Теоретична глибина занурення , в мм 50 90 200 240 350 350

Висота шару маси над переливним ребром залежить від концентрації маси:

Концентрація маси , в % 2.0 3.5 6.0 7.0

Висота h над ребром 25 50 170 200

При збільшенні занурення – збільшується кількість маси, що рециркулює в зону дефібрування – збільшується жирність маси, але знижується продуктивність.

На практиці глибину занурення каменя вибирають експериментально.

Найбільш досконалим є метод без занурення.

Концентрація маси в ванні дефібрера

Вплив концентрації маси в ванні дефібрера на процес дефібрування було з`ясовано дослідним шляхом :

Ланцюговий дефібрер шириною 1220 мм

Продуктивність 20 т/добу

Питомі витрати електроенергії 1062 кВт/год

Концентрація маси в . ванні

Показники |

6 % |

3.5 % |

2 %

Концентрація маси в зоні стирання %

Температура , С в ванні

в зоні стирання

3. Глибина занурення каменя в масу , мм теоретична

дійсна

4. Ступінь млива , ШР

5. Розривна довжина ,м |

12

78

93

130

300

63

2840 |

8.8

72

90

80

130

64

3010 |

8.2

61

89

35

60

61

1042

Температура маси

На процес дефібрування впливає температура маси в зоні стирання, а не в ванні дефібрера ( в ванні значно нижче ).

В ванні 26 – 43 С

В зоні стирання 66 – 95 С

Підвищення температури в зоні стирання покращує властивості волокна сприяє кращій розробці ( фібриляції ) волокнистих фракцій і дріб`язку. При цьому збільшується гнучкість волокна, звалювання ( тобто здатність до утворення паперового листа ), покращується механічна міцність маси.

Підвищення температури в зоні стирання регулюється насіканням каменя, концентрацією маси і глибиною занурення каменя в масу. Температура оборотної води на спорсках повинна бути не менше 60