Напівфабрикат, який іде на виготовлення паперу та картону, крім того, що повинен створити базу для одержання продукції з першими двома властивостями, повинен мати ще і третю сукупність властивостей, які роблять виробництво паперу і картону технічно можливим і економічно доцільним .

ВНВВ внаслідок відносно низької вартості представляють інтерес перш за все для таких масових видів продукції, як папір для друку і письма, газетний, санітарно – гігієнічний папір, картон для виробництва транспортної і споживчої тари.

Оскільки в поняття ВНВВ входять ДМ і НЦ, ми починаємо розгляд з виробництва ДМ.

Щорічне збільшення виробництва целюлози в світі складає 2.5 % в той час, як щорічний об`єм виробництва ДМ протягом останніх років зростає в середньому на 10 %. З точки зору друкарських і оптичних властивостей сучасна ДДМ – найкращий волокнистий напівфабрикат для виробництва паперу для друку.

Недоліками виробництва ДМ є :

Високі ПВЕ ( питомі витрати енергії ) 1300 – 1400 кВт ч/т - для ДДМ і 2200 – 2300 кВт ч/т – ТММ .

ДМ в порівнянні з целюлозою має малу міцність волокна

До балансів і трісок пред`являються більш високі вимоги.

Види ДМ

ДДМ

Біла ДМ, яку одержують шляхом стирання деревини у вигляді балансів на дефібрерах. t < 100 * C, p – атм.

ТДДМ – термодифібрерна tсп.в = 100 С

Бура ДМ, яку одержують шляхом дефібрування попереднього . пропареної деревини в вигляді балансів-втрачає своє значення.

Хімічна ДМ, яку одержують шляхом дефібрування деревини у вигляді балансів після їх термохімічної обробки.

2. ДМТ t 100 С

Зараз відомі наступні різновиди ДМТ:

Власне ДМТ – напівфабрикат, одержаний при дефібреру ванні балансів при tспрос води = 70 – 95 С і р = 2.5 кг с / см2

ДМТ 70, tспрос води = 70 ; р = 2.5 ---

ДМТ 95 , tспрос води = 95 ; р = 2.5 ---

ДМТ – С ( супер ) , tспрос води = 95 – 120 ; р = 4.5 ---

ДМТ – S 95 , tспрос води = 95 С ; р = 4.5 ----

ДМД – S 120 , tспрос води = 120 С ; р = 4.5 ---

ХДМТ – режим виготовлення ДМТ + хімічні реагенти зі спорисковою водою при дефібруванні .

ХДМТ – С режим виготовлення ДМТ – С + хімічні реагенти

3. РДМ – рафінерна ДМ – напівфабрикат, одержаний після зволоження і розмелювання трісок в дискових млинах при р = 1 атм:

ТРДМ – t > 100 С, р = 1 атм.

РДМД – підвищений тиск .

ТММ – t = 100 – 135 С, р = 1 – 3 кг с/см2

ХТММ – разом з ТММ є найперспективнішим видом ДМ з трісок.

ХММ – “легка“ обробка трісок хімічними реагентами ( до 10 % від маси а/с деревини )

Існуючий спосіб виготовлення ДДМ полягає в стиранні деревини на абразивній поверхні дефібрерного каменя, який швидко обертається, в присутності великої кількості води. Цей процес називається дефібруванням.

Стирання деревини зернистою поверхнею дефібрерного каменя в умовах високої температури і в присутності гарячої води супроводжується помітними хімічними і фізико – хімічними процесами, які приводять до зміни пружно – пластичних властивостей деревного волокна.

Деревина будь – яких порід, як хвойна, так і листяна, при всіх їх структурних і хімічних відмінностях, побудована приблизно однаково і складається з природних кристалічних і аморфних полімерів. Сучасне уявлення про ультраструктуру деревини полягає в тому, що вона складається з волокон: трахеїди ( волокна лібріформа ), паренхимні клітини, судини, які мають складну багатошарову будову. Процес дефібрування полягає в відділенні від поверхні балансу - волокон, пучків волокон та їх частин. З механічної точки зору дефібрування можна розглядати, як процес розщеплення деревної тканини на макроскопічні, мікроскопічні і субмікроскопічні, волокнисті і неволокнисті елементи.

Макроскопічні - це видимі неозброєним оком пучки волокон, сірники, трісочки.

Мікроскопічні - це клітини деревини волокнистого і неволокнистого характеру і частки цих клітин.

Субмікроскопічні – це міцели та фібрили.

Однак процес одержання ДДМ по суті не є суто механічним процесом, оскільки він супроводжується зниженням жорсткості волокон, збільшенням функціональних груп, зменшенням вмісту ГЦ. Кількість органічних речовин, які переходять в розчин, складає 1.5 – 2.5 % .

Форма і розміри анатомічних елементів деревини, а також їх мікроскопічна будова вирішально впливають на процес дефібрування. Разом з тим, високо еластичний матеріал, який під час навантаження, начеб то “ абсорбує “ теплову енергію. Особливо добре “ абсорбує “ тепло її аморфна частина: Л і ГЦ на відміну від кристалічної частини структури деревини - мікрофібрил, які містять целюлозу. Якщо речовині передається достатня енергія, наприклад, за допомогою системи вода – тепло, то структура волокна розм`якшується в тому місці, де більше аморфного матеріалу.

Як відомо Л і ГЦ містяться в основному в серединній пластинці, зв`язуючій трахеїди ( волокна лібріформа ). Крім того, вміст Л і ГЦ в волокні коливається в залежності від шару волокна ( шар S1 і S2 ) S1 – шар тонкий, слабкий і складається з пластинок із змінним кутом фібріл, S2 –