Мирне освоєння космосу.
Мирне освоєння космосу — також надзвичайно важлива проблема.
Зоряне небо — невелика ча-стина безмежного космосу. Зем-ляни всіх поколінь завжди ди-вилися на нього з неабиякою цікавістю і тривогою. А що там далі? Чи десь ще є істоти, схожі на нас? Чого чекати від космо-су — добра чи зла? Лише в 60-х роках XX ст. людина вперше подолала земне тяжіння і зро-била перші кроки в космосі. Що ж таке космос? Це той не-скінченний простір, що оточує нашу Землю.
Космос — глобальне середо-вище, що є спільним для всього людства. Тому його мирне ос-воєння вважається глобальною проблемою. Сьогодні вже сфор-мувалися два напрями викори-стання космосу для потреб лю-дини: космічне виробництво і космічне землезнавство.
Космічне виробництво — це створення нових видів матері-алів, джерел енергії, двигунів для космічних досліджень, кос-мічних технологій для одержан-ня нових сплавів, оптичного скла, напівпровідникових мате-ріалів, медичних препаратів, ви-рощування кристалів, проведен-ня зварювальних, монтажних робіт.
Космічне землезнавство — це вивчення з космосу планети Земля і всіх її сфер. Основна мета космічного землезнав-ства — пізнання закономірнос-тей космічної оболонки, вивчен-ня природних ресурсів для їх оптимального використання охорона навколишнього середо-вища, забезпечення прогнозів погоди та дослідження інших явищ. Космічне землезнавство розвивається з початку 60-х років після запуску перших ра-дянських та американських штучних супутників Землі, а потім і космічних кораблів. Перші космічні знімки було зроблено в 1961 р. Германом Титовим. Одночасно розпочало-ся візуальне спостереження земної поверхні екіпажами кос-мічних кораблів. Особливе зна-чення для космічного землезнав-ства мають специфічні особли-вості космічної зйомки. Зазви-чай зйомка здійснюється з ви-соти 250 — 500 км і смута огля-ду перевищує 1 тис. км. За 5 хви-лин з орбітальної станції можна зняти на плівку територію пло-щею близько 1 млн. км 2, це під силу роботі літака за дворічний період. Хіба не дивно, що кос-монавти в ілюмінатор бачать усю Європу: від Піренеїв до Англії, зліва — Балтійське море, а справа — Чорне. Видно весь Дніпро — від витоку до гирла. «Озирнувся назад — Європа уже зникла за горизонтом, і ось під тобою вже Камчатка, Сахалін, Курили. Пролітаю над Амери-кою: в один ілюмінатор видно її берег, що омивається Атлантич-ним океаном, а з другого — Ти-хий» (з книжки Г. Берегового «Космос — землянам»).
Світова практика вже має численні приклади використан-ня космосу. Найяскравіше це проявляється у прогнозах пого-ди і розширенні можливостей телебачення та зв'язку. Лише три супутники, розміщені відпо-відним чином, дають змогу кожному жителеві Землі в будь-який час з'єднатися з якою зав-годно точкою на будь-якому континенті незалежно від часо-вого поясу. Це свідчить, що сам процес освоєння космосу сприяє посиленню глобалізації в сучасному світі. Отже, космічні держави мають набагато кращі умови для свого розвитку, зок-рема для створення нових енер-гетичних систем на базі космі-чних сонячних електростанцій (КСЕС). Такі станції доцільно розміщувати на екваторіальній орбіті, де кутова швидкість оберту космічного об'єкта дорі-внює кутовій швидкості оберту Землі, що дає змогу зафіксувати об'єкт над певною точкою ек-ватора і спостерігати за ним як за нерухомим. Висота розміщення КСЕС повинна станови-ти 36 тис. км, оскільки ефек-тивність генерації сонячної енергії на цій висоті в десять разів більша, ніж на поверхні Землі. Передавання енергії на Землю з такої станції можливе у надвисокочастотному діапазоні за допомогою лазерів. Для цьо-го знадобляться сонячні панелі площею 50 км 2 і вагою майже 50 тис. тонн. Для доставки та-кої станції на відповідну орбіту потрібні ракетоносії надзвичай-но великої потужності. Проте можливості космічної геліоенер-гетики практично невичерпні, до того ж вона абсолютно еко-логічно чиста.
Країни, територія яких про-стягається за полярне коло, сти-каються з багатьма економічни-ми і соціальними проблемами в період полярної ночі. Важко жити і працювати в умовах штучного освітлення навіть удень. Розроблено проект, реа-лізація якого дасть змогу спря-мувати з космосу на територію, де панує ніч, сонячне освітлен-ня. Для цього на космічному кораблі потрібно «підвісити» кілька гігантських дзеркал, які «ловитимуть» сонячне світло і спрямовуватимуть його на пев-ну територію.
У процесі освоєння косміч-ного простору людина так чи інакше його забруднює. Ще в се-редині 80-х років на земних ор-бітах кружляли десятки тисяч штучних об'єктів, що, за слова-ми французького фахівця, пере-творили найближчий космос у «космічний смітник». Крім того, космос, як спільна власність, завжди повинен лишатися мир-ним, відкритим для його вико-ристання в інтересах усіх людей. Ось чому слід дбати про те, щоб земні конфлікти ніколи не пе-реносилися в космос і ніколи не було різного роду «зоряних війн», які так часто показують на екранах телевізорів.
