В. М. Волкова та В. I. Пацаєва виконав важливі нау-ково-технічні дослідження й експерименти [36, 41, 58].
КОСМІЧНИЙ ЛІТАЛЬНИЙ АПАРАТ (КЛА) - за-гальна назва апаратів для польотів у космосі. Космічними літальними апаратами c штучні супутники Землі та Міся-ця, космічні кораблі, автоматичні станції, космічні ракети та ракети-носії [32, 53].
КОСМІЧНИЙ КОРАБЕЛЬ (KK) - літальний апарат для польотів у космос людини. Від інших типів космічних літальних апаратів KK відрізняється наявністю герметич-ної кабіни з життєзабезпечення системою. Космічними ко-раблями є апарати «Восток», «Восход», «Союз», «Мерку-рій», «Джеміні», «Аполлон». Ось, наприклад, яким був перший радянський космічний корабель «Восток-1», що на ньому перший космонавт планети Ю. 0. Гагарін здійс-нив космічний політ навколо Землі [41].
«Восток-1» складався з двох основних частіш — спуск-ного апарата, яким була кабіна космонавта з системами життєзабезпечення і приземлення, та приладового відсіку з гальмовою установкою та бортовою апаратурою. Керування кораблем здійснювалось автоматично, проте в разі потреби керувати ним міг би і сам космонавт. Зовнішня поверхня кабіни вкрита теплозахисним шаром, а три ілю-мінатори її мають жароміцні стекла. Кабіна мала також три люки. Вона досить простора. В центрі її містилося крісло космонавта — його робоче місце в польоті; в ньому він сидів, лежав, спав.
Крісло — складний пристрій, пристосований для бага-тьох цілей. У кріслі містились аварійні запаси їжі, радіо-апаратура, запас кисню, вентиляція, за допомогою якої по-вітря проштовхувалося через скафандр і виносило виділе-не організмом тепло тощо. Його встановлено так, що пере-вантаження як правило діяли на космонавта в напрямі «груди—спина». Прямо перед космонавтом — глобус, що довільно обертався, вказуючи, в якому місці над земною кулею перебуває космонавт. Одягнено космонавта в ска-фандр, який мав захистити його в разі розгерметизації ка-біни. Температура в кабіні корабля, тиск, газовий склад («атмосфера» корабля) такі самі, як і на землі. Корабель — це маленький світ, острівець життя, який пливе по орбіті навколо Землі. Телеметрична апаратура уважно прислухається до пульсу й дихання космонавта, вимірює тиск його крові і по радіоканалах передає на землю лікарям.
Складне господарство «Востока-1». Тут численні систе-ми — життєзабезпечення, контролю, ручного керування, приземлення, орієнтації, джерела енергоживлення, пара-шутні системи, пристрій для катапультування тощо. А те-левізійна система давала змогу спостерігати за космонав-том з Землі. Особливу увагу приділено гарантуванню без-пеки польоту і повернення. Якби вийшли з ладу автома-тичні пристрої, що керують спуском, космонавт міг би перейти на ручне керування системою орієнтації та гальмо-вими двигунами. Для більшої надійності передбачалась також можливість природного гальмування в атмосфері під час спуску. Тому запаси їжі, води та ін. були розраховані на 10 днів.
Більш досконалим є корабель «Союз». Він складається з таких основних відсіків: орбітального відсіку, кабіни космонавта і приладо-агрегатного відсіку. Орбітальний від-сік є науковою лабораторією, де космонавт провадить нау-кові дослідження і відпочиває. Зокрема тут він виконує необхідний комплекс фізичних вправ, приймає їжу, спить. Відсік має чотири ілюмінатори.
Кабіна космонавта, або спускний апарат, призначена для розміщення екіпажу під час виведення корабля на ор-біту, маневрування на орбіті та під час спуску. Вона спо-лучається з орбітальним відсіком, розміщеним у передній частині корабля, за допомогою люка. Завдяки зовнішньому теплозахисному шару і внутрішньому теплоізоляційному температура в кабіні на момент посадки не перевищує 25—30°С. В кабіні розміщено крісло космонавта, радіоапа-ратуру зв'язку, прилади керування, в спеціальних контей-нерах — основну й запасну парашутну системи. На кор-пусі встановлено двигуни системи керування спуском і двигуни м'якої посадки. Безпосередньо перед пілотом встановлено пульт керування кораблем. Обладнання кораб-ля забезпечує можливість пілотувати корабель без участі наземного командного комплексу. Під час польоту в ко-раблі можна перебувати у звичайному легкому одязі, без скафандрів. Порівняно з кабінами попередніх кораблів ка-біна «Союза» має ряд переваг. Зокрема, її форма забезпе-чує при польоті в земній атмосфері аеродинамічну підйом-ну силу, що робить спуск корабля керованим.
Приладо-агрегатний відсік призначений для розміщен-ня апаратури та обладнання основних систем корабля і ру-шійних установок (агрегати систем терморегулювання, енергоживлення, орієнтації і керування рухом тощо). Са-ме тут міститься рушійна реактивна установка, яка вико-ристовується для виконання маневрів на орбіті (до висоти 1300 км) та для спуску корабля на землю. Два двигуни її (основний і дублюючий) мають силу тяги по 400 кг кожний.
На приладо-агрегатному відсіку встановлено сонячні батареї з корисною площею 14 м2 і основні антенно-фідер-ні пристрої, які забезпечують надійний зв'язок з наземни-ми службами. Загальний об'єм робочих відсіків корабля досить значний — близько 9 м3.
Корабель «Союз» оснащено системою автоматичного стикування, яку двічі успішно перевірено під час парних польотів супутників «Космос». Конструкція корабля на-дійно захищає екіпаж від дії космічної радіації.
«Союз» — комфортабельний корабель, з широкими маневреними можливостями, обладнаний надійними система-ми та раціональний своєю конструкцією [36, 54].
КОСМІЧНІ КОРАБЛІ-СУПУТНИКИ – назва п'яти важких автоматичних штучних супутників Землі, запуще-них у Радянському Союзі в 1960—1961 pp. з метою відпра-цювання й перевірки всіх систем корабля, що забезпечу-ють політ людини в космос та повернення її на Землю. Останнє досягається тим, що на цих супутниках встанов-лено ще гальмову рушійну установку, яка забезпечує їх спуск і успішне приземлення в заданому районі.
Перший космічний корабель-супутник було запущено 15 травня 1960 p. з метою відпрацювати виведення кораб-ля на орбіту, забезпечення нормальної роботи системи кондиціонування повітря в кабіні, перевірки роботи систем стабілізації, орієнтації, гальмової установки, сонячних ба-тарей, радіозв'язку, спуску корабля тощо. На борту кораб-ля було встановлено герметичну кабіну вагою близько 2500 кг з вантажем, що імітував вагу людини, і з