Реферат на тему:
Видимий річний рух Сонця. Тропічний і зоряний рік
1. Зміна вигляду зоряного неба впродовж року. Вже здав-на було виявлено, що положення зір на небосхилі невпинно, від вечо-ра до вечора, змінюються. Зокрема, зорі, які навесні безпосередньо після заходу Сонця підіймаються над горизонтом на сході, через три місяці на цю ж пору доби проходять через небесний меридіан у його південній частині. Ще через три місяці вони зникають у вечірній за-граві на заході.
Зміна вигляду зоряного неба у різні пори року свідчить про те, що Сонце зміщується на тлі зір. Його видимий річний рух відбувається на-зустріч обертанню небесної сфери приблизно на 1° (4 хв) за добу, так що за рік воно проходить шлях довжиною у 360° (24 год), тобто здійснює повний оберт серед зір на небі. Для унаочнення швидкості, з якою змінюється вигляд зоряного неба, візьмемо такий приклад. Сузір'я Оріона красується над точкою півдня 1 січня о 23 год, 1 лютого о 21 год, 1 березня - о 19 год.
Гарним показником зміни вигляду зоря-його неба на певний момент доби і року є Ківш Великої Ведмедиці. Лінія, проведе-на від Полярної зорі через середину відстані між «передніми колесами» Воза - зорями у і 5, вказує положення точки осіннього рівноден-ня й, а точніше - її кутову відстань від небес-ного меридіана. Це дає змогу побудувати зо-ряний годинник, за яким можна визначати як місцевий сонячний час її, так і зоряний час s .
2. Зодіакальні сузір'я і знаки Зодіака. Шлях Сонця на небі уздовж екліптики пролягає серед певних сузір'їв, які здавна мають на-зву зодіакальних (від грец. «зоон» - «тварина» і похідного від цього слова «зодіакос», тобто «тваринний»), оскільки серед назв цих сузір'їв багато назв тварин, як-от: Овен, Телець, Рак, Лев тощо. Слово «зодіак» означає «коло із зображеннями тварин» або «пояс тварин». В зодіаку налічується 12 сузір'їв.
Черговість проходження Сонця сузір'ями Зодіака відображено. Зауважимо: з 20 листопада по 18 грудня Сонце перебуває у 13-му сузір'ї - Змієносця, проте воно до числа зодіакальних не зараховане.
Для зручності відліку положення Сонця на екліптиці (а також для визна-чення положень Місяця і планет) астро-номи Давнього Вавілону понад 2 700 років тому розділили екліптику на 12 рівних відрізків по 30°. Кожний із цих відрізків отримав назву того зодіакаль-ного сузір'я, в межах якого він знахо-дився. Таким чином,
Знак Зодіака — це дуга екліптики протяжністю в 30°, позначе-на назвою відповідного зодікального сузір'я.
Знаки Зодіака відлічують уздовж екліптики на схід від точки весня-ного рівнодення так, що першим є знак Овна; понад
2 000 років тому Сонце проходило цей відрізок екліптики з 21 березня По 21 квітня. Другим знаком Зодіака є знак Тельця, Сонце проходило Його з 22 квітня по 21 травня, і так далі. В кожному знаку Зодіака Сонце перебуває місяць.
3. Прецесія. В наш час знаки Зодіака не вкладаються в ті зодіакальні сузір'я, які, власне, і дали їм назви. Кожний із знаків Зодіака розташовується в сусідньому сузір'ї, так що, перебуваючи в знаку Овен, Сонце рухається по сузір'ю Риб, знаходячись у знаку Телець, Сонце рухається по сузір'ю Овна тощо.
Така невідповідність знаків Зодіака зодіакальним сузір'ям пояс-нюється тим, що точка , до якої «прив'язані» знаки Зодіака, не займає
постійного положення на небі, а весь час рухається назустріч видимому річному рухові Сонця. За рік вона зміщується вздовж екліптики на незначну величи-ну в 50,26". Як наслідок, Сонце кожно-го року приходить в точку весняного рівнодення трохи раніше (на 24 хв 24 с), ніж у попередньому році. Таким чином, точка весняного рівнодення поступово зміщується вздовж усього зодіакально-го сузір'я (чи знаку), проходячи весь Зодіак за 25 800 років.
Такий зворотний рух точки весня-ного рівнодення називається пре-цесією рівнодення (з лат. - «випере-дження»). Явище прецесії було відкрите ще давньогрецьким астроно-мом Гіппархом (II ст. до н. е.), а пояснив причину прецесії І. Ньютон.
Оскільки Земля не має правильної сферичної форми, а вісь її добово-го обертання нахилена до площини екліптики під кутом 66,5°, то Місяць і Сонце, притягаючи найближчі до них приекваторіальні маси Землі сильніше, ніж найвіддаленіпіі, створюють обертальний момент, який намагається сумістити площину земного екватора з площиною земної орбіти, а вісь обертання Землі встано-вити перпендикулярно до площини екліптики. Та швидке обертання Землі перешкоджає цьому. Як наслідок, вісь Землі, наче вісь велетенської дзиґи, описує в просторі навколо середнього положення конус розхилом 23°26,5' з періодом у 25 800 років.
При цьому у просторі змінюється положення площини екватора, а отже і точок рівнодень, у яких екватор пере-тинається з екліптикою. Змінюється також і положення полюсів світу серед зір. Кожний з них за 25 800 років опи-сує на небі мале коло радіусом 23°26,5' навколо полюса екліптики. І якщо в наш час Полярною зорею є а Малої Ведмедиці, то 4 500 років то-му Полярною зорею була а Дракона (Тубан), а через 12 000 років нею буде найяскравіша зоря літнього неба а Ліри (Вега).
Внаслідок прецесії сітка небесних координат безперервно, хоч і ду-же повільно, зміщується відносно зір, тому й умови їхньої видимості у певному пункті змінюються з часом. Так, через 12 000 років більшої частини сузір'я Оріона на території України не буде видно.
4. Ефекти, обумовлені видимим річним рухом Сонця.
Оскільки Сонце, рухаючись по
