За ходом «Вогненного водохрещення» «Люфтваффе» (саме так називався пропагандистський фільм, кадри знищення Варшави, зняті для лякання інших держав — жертв майбутньої гітлерівської агресії) спостерігав сам фюрер. Спостережний пункт в околицях Варшави нагадував більше парадну трибуну, ніж військову позицію,— нанести контрудар поляки вже не могли. Результат війни був вирішений, бомбардуванням фашисти хотіли продемонструвати світу міць своєї авіації. Як на навчаннях, гітлерівська авіація провела операції на Заході й у Скандинавських країнах і в перші ж дні завоювала панування в небі ніколи могутньої авіаційної держави Франції. Готуючи плацдарм для повітряної війни проти Англії, німці намагалися захопити целехонькими французькі, бельгійські і голландські аеродроми. Бомбили й обстрілювали лише окраїни літних полів, придушували зенітні батареї, змушували розрахунки залазити в щілині. Негайно, ще до закінчення «обробки» аеродрому, скидали парашутистів. Ті довершували розгром гарнізону. На неушкоджені літні полючи приземлялися транспортні машини з військами.

Наприкінці травня розігрався останній акт «дивної» війни на Заході: континент залишили залишки англійського експедиційного корпуса і французьких військ. У Європі не залишилося більше сили, здатної устояти проти гітлерівської військової машини, проти сп'янених легкими перемогами «Люфтваффе». «Демаркаційною лінією» став Ла-Манш.

Якщо війська не коштують друг проти друга, не йдуть в атаку танки, і супротивник невразливий від вогню важкої артилерії, головним знаряддям війни стає бомбардувальник, своєрідний «снаряд» наддалекої «артилерії», що посилає смертоносні «гостинці» за сотні миль від своїх позицій. Навесні і влітку 1940 року «Люфтваффе» почали перші нальоти десятків і сотень бомбардувальників на Англію, але так і не змогли підготувати цими рейдами висадження на Британські острови німецьких військ. Відбити атаку з повітря англійцям допомогла винищувальна авіація. Потім настала година екіпажів англійських бомбардувальників — їм стояло нанести відповідні візити через Ла-Манш.

Усупереч німецьким планам «розбити російську сухопутну чи армію принаймні зайняти таку територію, щоб можна було забезпечити Берлін і промислові райони Німеччини від нальотів авіації супротивника» у серпні — вересні 1941 року над Берліном і Східною Пруссією з'явилися радянські бомбардувальники Пе-8 і Мул-4. Льодовий вереск бомб, завивання сирен, безладне метання прожекторних променів, вибухи і пожежі — що може бути убедительнее цієї своєчасної відповіді на міф про «розгром» радянської авіації!

Наступний урок гітлерівська авіація одержала на ближніх підступах до Москви, що за наказом фюрера «Люфтваффе» повинні були масованими нальотами зрівняти з землею. Ще до початку повітряного настання на нашу столицю німці переконалися: воювати їм доведеться не тільки з застарілими И-16 і «Чайками», але і з новітніми винищувачами, виробництво яких наростало з кожним днем. 2 липня 1941 року розвідувальний Не-111 з'явився в зоні ПВО Москви на висоті, здавалося б, що гарантувала йому повну безкарність. І все-таки «Хейнкель» був збитий — його «дістав» Як-1 лейтенанта С. Гошко. Трофеєм стали оперативні карти і шифри, узяті в політ полковником німецького генерального штабу. На захоплених аеродромах Мінська, Бобруйська, Орши, Вітебська до рейдів на Москву приготувалися опитнейшие екіпажі 300 бомбардувальників «Хенькелей» He-111, «Юнкерсів» Ju-88 і «Дорнье» Do-215. У послужному списку багатьох пілотів - «акції» над Варшавою і Роттердамом, Ковентрі і Лондоном, іншими великими і малими містами Європи. З нашої сторони захищати Москву стояло екіпажам 585 літаків (170 Мить-3, 75 Лагг-3, 95 Як-1, 200 И-15, 45 И-153 «Чай-ка»), розрахункам 1044 зенітних знарядь і 336 кулеметів, 618 прожекторних установок, 124 посад аеростатів загородження і 702 посад ВНЕСЕННЯ («повітряного спостереження, оповіщення і зв'язки»). У Підмосков'я розгорнулося грандіозне будівництво: із землі, бетону і дерева інженерні частини звели макети заводів, мостів, складів — принади для фашистської авіації. Роботу приймали екіпажі бомбардувальників СБ і Пе-2. Уночі 11 липня літаки імітували нічну атаку помилкових об'єктів. Після «бомбометання» на землі яскраво спалахнули «пожежі». Від «руйнувань» порушувалося світломаскування, унизу чітко угадувалися вікна «військових заводів».

У ніч на 22 липня відбувся перший масований наліт гітлерівської авіації на Москву. До столиці прорвалися лише одиночні літаки, що скинули фугасні і запальні бомби. Через добу почався другий масований наліт. Тепер бомбардувальники проривалися крізь зенітні і винищувальні заслони не групами в десятки машин, а поодинці і дрібними підрозділами. З 22 липня по 15 серпня першого року війни «Люфтваффе» провели 18 нічних нальотів на Москву: 8 разів за участю 120—200 бомбардувальників і 10 — у складі 50—80 машин. Утрати що нападали склали 200 літаків. Про те, щоб «зрівняти з землею» радянську столицю, не могло бути і мови. Повітряне настання на Москву захлинулося.

Відбивати атаки фашистських бомбовозів винищувачам ПВО допомагала нічна авіаційна група ВВС. Бомбардувальники імітували нальоти на помилкові цілі, відволікаючи тим самим ворожі літаки від цілей щирих. Діючи разом з винищувачами, СБ і Пе-2 відігравали роль літаючих прожекторних установок: на крилах машин установили компактні, але могутні прожектори. Піймавши ворога світловим променем, пілоти СБ і Пе-2 дозволяли винищувачам знищувати літаки супротивника. Наносили наші бомбардувальники і відповідні удари. Дальнебомбардировочная авіація (ДБА) діяла по аеродромах, з яких німці літали на Москву. На західному напрямку ДБА зробила в перші три місяці війни 11 186 літако-вильотів, 9 відсотків яких склали удари по аеродромах.

У ході війни наша авіація поповнилася пікіруючим бомбардувальником