«хімічної єдності світу» насправді не існує. Хімічний склад різних космічних об'єктів далеко не однаковий — він визначається кон-кретними умовами. Те ж саме стосується й «фізичної», «біологічної» та інших «єдностей» світу. Справжня єд-ність світу, як наголошував ще Гольфбах, полягає в його матеріальності.
Що ж до єдності законів природи, то й вона полягає в тому, що ці закони властиві самій матерії, самому матеріальному світу. Не існує законів, що стоять над матерією, відірвані від неї, встановлені надприродними силами. Конкретним виразом цієї єдності є всезагаль-ність законів природи. Це означає, що за однакових умов рух матерії в широкому розумінні цього слова підпо-рядковується одним і тим самим законам.
«Найглибший фундамент науки,— зазначав знамени-тий датський фізик Н. Бор,— це впевненість у тому, що в природі однакові явища настають при однакових умовах» .
Цей висновок справедливий і щодо Всесвіту: в одна-кових умовах діють одні й ті самі закони. Можна говорити про однорідність Всесвіту на рівні законів. Коли б це було не так, то опис Всесвіту в межах сучасної фізики взагалі був би неможливий. Саме однорідність Всесвіту на рівні законів забезпечує застосовність фундаменталь-них фізичних теорій до явищ великих космічних мас-штабів, у тому числі до таких явищ, що їх ми на даному етапі розвитку науки не можемо безпосередньо спосте-рігати.
Оскільки всі явища навколишнього світу підпоряд-ковуються певним закономірностям, можуть виникнути помилкові уявлення про те, що закони природи стоять над матерією, що вони існують самі по собі, незалежно від неї.
На небезпеку такого хибного висновку вказував у свій час і Ф. Енгельс: «...закони, абстраговані від ре-ального світу,— писав він,— на певному ступені роз-витку відриваються від реального світу, протиставляться йому як щось самостійне, як закони, що з'явились іззов-ні, з якими світ повинен узгоджуватись» :.
Людина не може встановлювати за своїм бажанням закони природи подібно до того, як вона встановлює закони юридичні, змінювати їх або керувати ними. Про-те, пізнаючи об'єктивні закономірності, людина може певною мірою впливати на хід явищ природи. Створю-ючи певні початкові умови, можна діставати наперед заплановані результати. По суті вся технологічна діяль-ність людства є свідомим створенням і комбінуванням тих чи інших початкових умов, що грунтуються на знанні різних об'єктивних закономірностей.
Знаючи, скажімо, закон всесвітнього тяжіння, лю-дина може створити такі умови, за яких тяжіння почне виконувати корисну роботу. Змушуючи потоки води за допомогою штучно споруджених гребель спадати з певної висоти під дією сили земного тяжіння, людина при-мушує її обертати турбіни й приводити в дію генератори, що виробляють електричну енергію.
Як ще один приклад можна навести запуск косміч-ного апарата до Місяця чи планет Сонячної системи. Здійснивши відповідні обрахунки, що грунтуються на знанні законів руху тіл у космічному просторі, вчені надають космічному апарату визначену за модулем і напрямом початкову швидкість у певній точці і тим самим забезпечують його рух по обраній траєкторії.
Підтверджена всім колосальним досвідом природо-знавства, а також історичним досвідом людства переко-наність у природній закономірності всіх без винятку явищ навколишнього світу вступав в непримиренну су-перечність з релігійно-містичним уявленням про чуде-са — можливості порушення законів природи надпри-родною силою.
Історія релігії — це багато в чому історія чудес. Віра в чудеса живила релігійні настрої мас, сковувала волю й свідомість людей. Розуміючи це, церква завжди під-тримувала таку віру. «Той, хто стверджує,— записано у постанові Ватіканського собору 1870 p.— ніби чудес не може бути, отже, всі оповіді про чудеса, навіть ті, що містяться у святому письмі, слід розглядати як байки і міфи; що в істинності чудес не можна з певністю переконатися, і походження християнської релігії не може бути достатньо переконливо доведено,— хай буде підданий анафемі!» 1.
Наші предки чудесним вважали все незрозуміле. Особливо сильне враження на людину справляли такі явища, в основі яких лежали ще невідомі науці форми існування матерії, невідомі природні процеси. Електричні й магнітні поля, радіохвилі, радіоактивні випромінення існували в природі й до того, як людина їх відкрила та дослідила. І не тільки існували, а й зумовлювали ряд явищ, доступних безпосередньому спостереженню. Зга-даймо хоча б вогні Святого Ельма на щоглах кораблів, що вражали уяву моряків, а насправді являли собою безневинний електричний розряд, один з проявів атмо-сферної електрики.
Інший приклад: магнітні бурі, що викликали роз-губленість у мореплавців, коли стрілка компаса, замість того щоб вказувати на північ, починала безладно повер-татися. Хіба могли мореплавці минулих часів знати, що причиною такої дивної поведінки магнітної стрілки є процеси, що відбуваються на поверхні Сонця й по-роджують могутні потоки заряджених частинок, які вторгаються в земну атмосферу і збурюють магнітне поле нашої планети?
Незнання природних причин цих і багатьох інших «таємничих» явищ природи, страх перед їхніми невідо-мими наслідками породжували уявлення про їх надпри-родне походження. Марновірні люди щиро вірили, що причина таких явищ знаходиться за межами матеріаль-ного світу.
Ми не будемо спинятися на так званих біблійних і подібних до них чудесах, а також на чудесах, що фа-брикуються спеціально для обману віруючих. Пере-конливому викриттю таких чудес присвячено численну й різноманітну літературу.
Підійдемо до питання про чудеса з дещо іншого боку. В процесі наукового дослідження природи людина час від часу зустрічається з такими ситуаціями, коли ново-відкриті факти або вступають у суперечність з тими чи іншими відомими науці природними закономірностями, з надійно встановленими загальноприйнятими науковими уявленнями, що добре зарекомендували себе, або не дістають у межах існуючих фундаментальних наукових теорій задовільного пояснення. Здавалося б,