Реферат 

Походження всесвіту   

Проблема зародження всесвіут, подібна старому питанню:

Що було першим курка яйце. Іншими словами, яка сила створила всесвіт. І що створило цю силу. Чи можливо, всесвіт, чи сила, що створювало все це, існували завжди, і не мали початку.

Аж до недавнього часу, учені мали тенденцію не торкатися таких питань тому, що вони належали до метафізики чи релігії, а не до науки.

Проте, останнім часом виникло вчеання про те, що Закони Науки можуть бути навіть на початку всесвіту. У цьому випадку, всесвіт міг визначатися цілком Законами Науки. 

Багато ранніх традицій, Єврейська, Християнська й Ісламська релігії, вважали що всесвіт створився досить недавно. Наприклад, Єпископ Ушер обчислив дату в чотири тисячі чотириста років, для створення всесвіту, додаючи вік людей у Старому Завіті. Фактично, дата біблійного створення не так далека від дати кінця останнього Льодовикового Періоду, коли з'явилася перша сучасна людина. 

З іншого боку, деякі люди, як наприклад, Грецький філософ Аристотель, Декарт, Ньютон , Галилей не визнавали ідею про те, що всесвіт мав початок. Вони відчували, що це могло бути. Але вони зволіли вірити в те, що всесвіт існував, і повинен був існувати завжди тобто вічно і нескінченно. 

Всесвіт був власне кажучи немінливй в часі. Час абсолютний однорідий і синхронізованй. У будь-якій точці всесвіту він однаковий. Простір теж однорідний і изотропно. Масштаб, однаковий у будь-якій крапці всесвіту. Чи вона була створена у своїй дійсній формі, чи вона існував завжди, подібно сьогоднішньої. Це було природне переконання в той час, оскільки людське життя, насправді, дуже короткий відрізок історії, що всесвіт значно не змінив у порівнянні з віком самого всесвіту. У статичне, немінливе вселений, питання про те, що всесвіт існував завжди, чи створилася в минулому, - дійсно матеріал для чи метафізики релігії: кожна теорія могла б узяти до уваги такий всесвіт.

Насправді, у 1781, філософ, Иммануил Кант, написав незвичайну і дуже неясну роботу, Критику Чистого Розуму. Там, він вирішив, що були однаково правильні доводи, обоє для віри, що всесвіт мав початок, і для віри ж, що його не було. Як говорить його назва , його висновки були засновані просто на причині. Іншими словами, вони не узяли в рахунок спостереження про всесвіт. Зрештою, у немінливому всесвіті, чи було що спостерігати? 

У такий спосіб перед ученими вставала проблема вибору між вірою в бога і матеріальну віру. Вони ще не знали першопричин походження вселеної, тому що в них не було в той час достатньої наукової бази. Віра в Бога була більш краща. Історично християнство було старше чим наука і природно деякі сприймали науку серйозно , але згодом вона набирала силу і всі частіше люди повертали голову в її сторону. 

Таємниця в науці - це те , що наука не може пояснити, як вона не може пояснити те , що було до великого вибуху. Адже усе, що відбувалося до моменту виникнення вселеної, крапки сингулярности, не обговорюється- це догма. А непізнане в науці - це та таємниця , що найближчим часом не може бути розкрита. 

У 19-і сторіччі підтвердження початку всесвіт накопичувалися. Земля й інша частина всесвіт, фактично змінилися згодом. З одного боку, геологи зрозуміли що утворення скель, і копалин у них, мало вік чи сотні тисячі мільйонів років. Це було набагато більш довгим терміном ,чим вік Землі, відповідно до Християнства.

З іншого боку, німецький фізик, Больцман, вивів так називаний Другий Закон Термодинаміки. Він указує на те, що загальна сума безладно рухаються часток у вселеної (який виміряється кількістю называющимся ентропія), завжди збільшується згодом. Це, припускає, що всесвіт міг бути в стиснутому стані тільки в один час у крапці початку. У противному випадку, всесвіт повинний вироджуватися в стан повного безладдя з однаковою температурою. 

Інші труднощі з ідеєю статичного всесвіту були в тім, що відповідно до Закону Сили Ваги Ньютона, кожна зірка у всесвіті повинний притягатися до кожної іншої зірки. Те як вони могли б залишитися на постійній відстані від один одного? Чи не будуть вони усі разом падати? Ньютон був обізнаний про цю проблему про зірки, що залучають один одного. У листі до Ричарда Бентли, що веде філософу того часу, він погодився, що кінцеве скупчення зірок не може залишитися нерухомим: вони б усі упали разом, у деякій центральній крапці. Проте, він посперечався, що нескінченне скупчення зірок, не повинне падати разом: для них не було б центральної крапки , щоб туди упасти. Цей аргумент являє приклад пасток, одну з яких ми можемо зустріти, коли одні говорять про нескінченні системи. Використовуючи інші шляхи, щоб додати силу в кожній зірці, з нескінченної кількості інших зірок у вселеної, один раз ми можемо одержати інші відповіді на питання: вони можуть залишатися на постійній відстані від один одного. Ми тепер знаємо, що правильна методика повинна розглядати випадок початкової крапки , відкіля відбувся світ. 

Незважаючи на цих труднощів з ідеєю статичної і немінливий вселенной ніхто в сімнадцятих, вісімнадцятих, дев'ятнадцятих чи ранніх двадцятих сторіччях, не вважав що вселенная могла розвиватися згодом. Ньютон і Эйнштейн, обоє пропустили шанс предсказывания, що всесвіт міг би чи скорочуватися, чи розширюватися. Не можна дійсно ставити це проти Ньютона, через те, що він жив двісті п'ятдесят років перед відкриттям розширення