Реферат з астрономії

Земля в космічному просторі

Сонячна система складається з центрального тіла — Сонця; 9 пла-нет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон); супутників планет (44); малих планет — астероїдів (їх нараховується близько 50 тис.) та метеорних тіл і комет (близько 900). *

Найбільшим тілом Сонячної системи є Сонце. Його діаметр у 109 разів І більший за діаметр Землі. *

На поверхні Сонця температура досягає 6000 °С. За такої температури жодна речовина не може існувати у твердому або рідкому стані. Сонце складається із розварених газів. Температура в надрах досягає 20 млн. градусів.*

На Сонці достатньо часто спостерігаються серії спалахів. Найпотужніші з них зареєстровано з 6 по 14 березня 1989 року. Сонячні вибухи викликали на Землі настільки потужні магнітні бурі, що полярне сяйво перемістилося далеко на південь. Його могли спостерігати навіть жи-телі Середземномор'я.*

Перша якісна фотографія Сонця була зроблена в Парижі в 1845 році Ж. Б. Л. Фуко та А. І. Фізо. З 1858 року здійснюється регулярне фото-графування Сонця. *

Вага всіх планет складає близько 0,1 % від ваги Сонця.*

Середня відстань від Землі до Сонця — 149,6 млн км. Цей відрізок відомий як астрономічна одиниця, діаметр Сонця укладається в ній 107 разів.*

Афелій — точка на орбіті Землі, найвіддаленіша від Сонця (152 млн км). Перигелій — точка на орбіті Землі, найближча до Сонця (147 млн км).*

Середня щільність Землі 5,5 г/см3, що удвічі більше за щільність граніту.*

Земля на відміну від своїх ближніх сусідів — Марсу, Венери, Місяця та Меркурія, має досить сильне магнітне поле. Вісь магнітного поля не співпадає з віссю обертання, відхилення складає 11°.*

Один раз на 500 тис. р. магнітне поле змінює свою полярність. У цей час спостерігають масове вимирання біологічних видів.*

Ексцентриситет (стиснення) земної орбіти (0,028) визначає коливання надходження сонячної радіації протягом року в інтервалі від 7 до 26%, що впливає на термічні й екологічні умови на Землі.*

Швидкість руху вздовж орбіти тим вища, чим меншим є радіус (від-стань від Землі до Сонця). Середня орбітальна швидкість Землі стано-вить 29,765 км/с. У перигелії Земля перебуває на початку січня. Отже, в цей час рух по орбіті стає швидшим, тому зимове півріччя в північній півкулі коротше, ніж у південній.*

Судячи з того, що рання геологічна історія Місяця відрізняється від земної, очевидно, ця планета захоплена Землею. Можливо, навіть з ін-шої галактики. Астрономи підрахували, що приблизно 200 млн років тому супутник знаходився набагато ближче до Землі і що він постійно віддаляється й через пару мільйонів років може залишити нашу орбіту назавжди.*

Рівноцінну кількість енергії Сонця, що поступає на Землю можна отримати спалюванням 200 млрд т кам'яного вугілля.*

Значення припливів полягає в тому, що через розсіяння енергії Земля втрачає швидкість добового обертання. Щороку ефект сповільнення становить 1/40 000 с. За незалежними дослідженнями; доба 18 млрд років тому становила 18 год. За рахунок сповільнення добового обер-тання коріолісова сила зменшується, що впливає на рух повітряних мас і течій. Також змінюється форма Землі.*

Припливи постійно пригальмовують добовий рух Землі. Так, 500 млн ро-ків тому доба складалася з 20,8 сучасних годин. Через 100 мли років доба на Землі буде довшою на 28 хв, а через 1 млрд років — на 4 год 40 хв.*

Діаметр екватора Юпітера становить 142 700 км, що приблизно в 11 ра-зів більше за діаметр Землі.*

Найменшою планетою Сонячної системи є Плутон. Його діаметр становить усього 3000 км.*

Найбільшу кількість супутників мають планети-гіганти. У Юпітера на середину 2001 року їх нараховувалося вже 28, Сатурна — 30, Ура-на — 21 і лише в Нептуна — 8.*

Найгарячішою планетою Сонячної системи є Меркурій. Ця планета розташована найближче до Сонця та має діаметр у 15 разів менший за діаметр Землі. Меркурій водночас є і найхолоднішою планетою Сонячної системи. Справа в тому, що ця планета постійно повернена до Сонця лише одним боком, тому температура поверхні освітленої частини планети досягає 400 °С, а темної — наближається до абсолют-ного нуля (—273 °С).*

Найхолоднішим об'єктом Сонячної системи є супутник Нептуна Три-тон. Він має найхолоднішу поверхню у Сонячній системі, що дорівнює —235 °С. За такої температури більша кількість нітрогену Тритону конденсувалася памороззю на поверхні. *

Найповільніше за всі планети Сонячної системи навколо своєї осі обертається Венера — 243 доби на одне обертання. Юпітер робить одне обертання за 9,9 години. *

Найяскравішою планетою Сонячної системи вважається Венера.*

Найвіддаленішою планетою Сонячної системи є Плутон. Екваторі-альний діаметр планети становить 4 тис. км2. Відстань від Сонця до Плутона становить — близько 6 млрд км.*

Венера, на відміну від інших планет, обертається у напрямку, зворотньому від руху навколо Сонця, причому у 243 рази повільніше за Землю.*

Температура на поверхні Венери дуже висока (близько 500 °С) та зали-шається майже однаковою. Висока температура поверхні цієї планети обумовлена парниковим ефектом.*

На марсіанському екваторі, де атмосферний тиск менший у 200 разів, ніж на Землі, температура протягом доби змінюється від +27 ° до —50 °С.*

Потужні виверження постійно змінюють поверхню найближчого су-путника Юпітера — Іо. Надра Іо цілком розплавлені, лише зверху є тонка, потужністю у декілька кілометрів, нестійка плівка застиглої сірки. На Меркурії та Місяці останні вулкани вивергалися 3 млрд років тому. Надра Марсу заспокоїлися 1 -2 млрд років тому. Марсіанський вулкан Олімп