До славного імені Несторова можна віднести і пілота-конструктора, яскраву постать київської школи літакобудування — видатний конструктор зі світовим ім’ям Ігор Сікорський (1889—1972 рр.). Восени 1907 року він вступає до КПІ, де навчається до 1911 року. Сікорський стає одним з активних учасників гелікоптерної секції КПТ, яку очолював один із братів Касьяненків — Андрій. Влітку 1908 року Ігор Сікорський розпочав розробку свого першого вертольота, а в 1909-му — його будівництво. На жаль, машина не злетіла. Врахувавши результати випробувань, навесні 1910 року Ігор Сікорський створює другий вертоліт, який також не зміг піднятися у повітря.

Тоді Ігор Сікорський у спілці з сином київського купця Федором Івановичем Билінкіним, що вже мав певний досвід у цій справі, розпочав створення свого першого біплану БІС №1 (Билінкін, Йордан, Сікорський). Потім його перебудовано на літак БІС №2, у якому 3 червня 1910 року в присутності спортивних комісарів КПТ Ігор Сікорський виконав вдалий політ по прямій завдовжки 182 м на висоті 1,2 м тривалістю 12 с. Надалі було здійснено близько 50 польотів на висоті 10 м, але з малою тривалістю.

У своєму літаку С-3 Ігор Сікорський склав іспит на звання пілота-авіатора, під час якого виконав п’ять «вісімок» у повітрі і вдало приземлився. Російський імператорський аероклуб від імені Міжнародної авіаційної федерації видав йому пілотське посвідчення за № 64. На загальних зборах Імператорського Російського технічного товариства 21 січня 1912 року Сікорському вручили медаль «За корисні праці з повітроплавання і за самостійну розробку аероплана власної системи, що дала прекрасні, чудові результати».

У квітні 1912 року Російсько-Балтійський вагонний завод придбав у Ігоря Сікорського виняткові права на біплан С-6А і запросив його на посаду головного конструктора авіаційного відділу, перебазованого того ж таки року з Риги в Петербург. Технічний персонал нового відділу складався переважно з київських конструкторів, що переїхали в Петербург на запрошення І.Сікорського.

А влітку 1913 року в небо злетів перший у світі чотиримоторний літак «Російський витязь». Згодом у Санкт-Петербурзі з’явилися його модифікації — важкі літаки «Ілля Муромець». Закордонні фахівці були змушені визнати, що у приборканні повітряного океану Росія стала провідною державою.

Після від’їзду до США Сікорський розробив понад 65 конструкцій літальних апаратів. Із 1939 року і до кінця свого життя проектував та будував одні з найкращих у світі гелікоптери.

До основоположників української авіації справедливо зараховують уродженців Черкас братів Євгена, Григорія, Андрія та Івана Касьяненків. Після створення при КПІ повітроплавного гуртка Євген Касьяненко очолив секцію «Аероплани», а Андрій — «Гелікоптери». Окрім наукової й організаційної роботи, вони вели плідну конструкторську діяльність. З 1910 по 1921 роки брати створили шість літаків. Варто згадати «Касьяненко-4» — моноплан із двигуном малої потужності. Євген Касьяненко особливо пропагував ідею малопотужного літака широкого застосування. Окрім будівництва літаків, брати Касьяненки займалися розробкою повітряних гвинтів, що їх у роки Першої світової війни серійно випускали в авіамайстернях КПІ.

Але фігури вищого пілотажу відкриваються і в наш час.

З історії авіаційної групи вищого пілотажу "Стрижі"

Вперше ескадрилья виступила під власною назвою " Стрижі" 6-го травня 1991 року. З тих пір щорічно цей день відзначається як день народження групи.

У 1952 році вперше в історії авіації льотчиками центру був показаний зустрічний пілотаж груп реактивних винищувачів. В наступні роки був освоєний одиночний і груповий пілотаж на літаках МІГ-17, МІГ-19, МІГ-21, МІГ-23, МІГ-29.

Весь наступний час " Стрижі" літають на винищувачах МІГ-29, що по праву вважається кращим легким винищувачем світу.

4 березня 2003 року в небі над Курськом група вперше в новому столітті (шість МІГ-29 у ладі " піраміда" останній раз літали на МАКС-99) виконав залікову вправу шісткою. І вже 22 березня на повітряному показі в Кубинці на честь 65-річчя ЦПАТ шість " Стрижів" в одному ладі з четвіркою " Російських Витязів" виконали програму спільного пілотажу в складі десяти літаків. 25 квітня 2003 року гвардії підполковник Дмитро Копосов виконав заліковий політ на одиночний вищий пілотаж. C цього моменту до пілотажної шістки двадцять дев'ятих Митей у новому фарбуванні приєднався сьомий, пилотажник-" одинак" із самостійною програмою. Тепер пілотажний порядок " Стрижів" - 6+1

З історії авіаційної групи вищого пілотажу "Російські Витязі"

Аеродром Кубинка в 60 км на захід від Москви - одна з найбільших баз російських ВВС. У московському регіоні, що має репутацію гарнізону ВВС, у якому керівникам країни і закордонних делегацій демонструвалися новітні зразки бойової авіаційної техніки. Тепер це ще і місце дислокації всесвітньо відомої пілотажної групи "Російські Витязі".

У травні 1989 р. на озброєння 1-й авіаційної ескадрильї Центра (у той час - 237-го змішаного авіаполку) надійшли винищувачі Су-27. Освоєння нового літака льотчиками йшло швидко, і незабаром були виконані перші тренувальні польоти в складі пари, трійки, а потім і четвірки літаків у ладі "ромб". Виявилося, що утримувати Су-27 у щільному ладі при маневруванні групи набагато складніше, ніж, наприклад, МІГ-29. Причин тому були трохи: великі розміри, вага, а значить і інертність літака, особливості роботи електродистанційної системи управління літаком і його чудовою аеродинамікою.

Вирішено було дати назва новому підрозділу, придумати емблему, пошити комбінезони, розробити фарбування літаків. Так 5 квітня 1991 р. народилися "Російські Витязі". Вже у вересні "Витязі" вилетіли у Великобританію. Далі були Малайзія, США, Франція, Голландія, Канада, Словаччина, Норвегія,