Як уже було сказано вище, велетень Оріон був укушений Скорпіоном, якого потім Гера сховала на діаметрально протилежній частині небесної сфери. Згодом цей Скорпіон жахливо налякав Фаетона, сина Геліоса, який ослухався батька і вирішив промчатися небом на вогненній колісниці. Як розповідає міфологія, Фаетона спопелив вогненний жар.

На думку астрологів, Скорпіон ставав особливо лиховісним, коли в нього входила планета нещасть — Сатурн. У такій комбінації Скорпіон символізував смерть.

У сузір'ї Скорпіона спостерігаються численні яскраві зоряні скупчення, у ньому також нерідко спалахують нові зорі.

У сузір'ї Стрільця Сонце знаходиться взимку, тому воно символізує кінець старого й початок нового року. Стрілець завжди зображується з двома обличчями, при цьому одне з них звернене в минуле, інше — у майбутнє. Відповідно до давньогрецького міфу мудрий кентавр Хірон створив модель небесної сфери й у Зодіаку відвів одне місце для себе. Але підступний кентавр Кротос обманом випередив Хірона і, перетворившись, став сузір'ям Стрільця. Могутній Зевс перетворив Хірона після смерті на сузір'я Кентавра. Тому серед сузір'їв можна знайти двох кентаврів, але одного з них, а саме Стрільця, боїться навіть Скорпіон, тому що на нього дивиться вістря стріли, спрямоване колишнім Кротосом.

Через сузір'я Стрільця проходить Молочний Шлях, серце нашої Галактики, тому воно багате на красиві туманності й зоряні скупчення.

Козеріг — наступне зодіакальне сузір'я. Ця міфічна істота зображується з головою й тілом цапа і з хвостом риби. За однією з численних давньогрецьких легенд, козлоногий бог Пан, божество черід, полів і лісів, злякався стоголового велетня Тифона й від страху кинувся у воду. З того часу в нього виріс риб'ячий хвіст, а пізніше Зевс перетворив його на сузір'я Козерога, яке стало владикою вод і провісником бур. Давні люди вважали, що саме Козеріг посилає на землю рясні дощі.

У міфології багатьох народів світу фігура напівкозла-напівриби пов'язана із сузір'ям Козерога. Люди вбиралися у священний одяг із козячих шкір і приносили богам жертвопринесення — козла. А в іудаїзмі це демонічна істота пустелі Азазель, на честь якого відбувався ритуал «спокутування гріхів». У цей день гріхи народу переносилися на двох козлів, один із яких, білого кольору, пропонувався як спокутна жертва богові Яхве, інший, чорний, «козел відпущення» — Азазе-лю. Другого козла, що взяв на себе гріхи міських жителів, відводили в пустелю, місце проживання Азазеля, де він і гинув. (Звідси і вульгарний вислів — «козел відпущення», «цап-відбувайло»).

Сузір'я Козерога розташовується в нижній частині екліптики, тому, можливо, це й викликало уявлення про пекло.

У сузір'ї Козерога близько 2 тис. років тому знаходилася точка зимового сонцестояння. Давній філософ Макробій вважав, що Сонце, пройшовши найнижчу точку, починає дертися нагору, немов гірський козел, що прагне до вершини.

Сузір'я Водолія у давніх греків називалося Гідрохос, у римлян — Акуаріус, в арабів — Сакіб-аль-ма. Як би не називалося сузір'я, воно завжди означало одне: чоловік, що ллє воду.

З Водолієм пов'язаний грецький міф про Девкаліона, прабатька людей, і його дружину Пірру. Колись, розгніваний на людство, Зевс наслав на землю потоп. Девкаліонові й Піррі, єдиним праведникам, Зевс дозволив врятуватися. За порадою Прометея, Девкаліон побудував великий ящик (ковчег), на якому чоловік та жінка і врятувалися під час дев'ятиденного потопу.

У шумерських письменах, наприклад, можна зустріти згадку про те, що ріки Тигр і Євфрат витікають із глека Водолія. Одинадцятий місяць у шумерів називався «місяцем водного прокльону»: у цей час сузір'я Водолія знаходилося в центрі «небесного моря» і передвіщало дощову пору року. Сузір'я ототожнювалося з богом, який попередив людей про потоп, що аналогічно до грецького міфу, а також біблійного — про Ноя, його родину і сорокаденний потоп.

У Єгипті сузір'я Водолія спостерігалося на небі одночасно з підвищенням рівня води в Нілі. Єгиптяни вважали, що в цей період бог води Кнему виливає в русло Нілу величезний ківш води, а із глеків бога витікають також притоки Нілу — Білий і Блакитний Ніл.

Замикає зодіакальне коло сузір'я Риби. У зорях сузір'я справді- ввижається обрис двох риб, зв'язаних стрічкою. Назва сузір'я, очевидно, бере свої корені з фінікійської міфології. Богиня родючості зображалася у вигляді жінки з риб'ячим хвостом. Основним промислом народу було рибальство, а період особливо багатого рибного лову наставав тоді, коли Сонце вступало в сузір'я Риби.

З усього вищесказаного видно, що перераховані сузір'я зобов'язані своїм походженням різним міфам. Але астрономія має тенденцію розвиватися, тому відкриваються нові зорі, утверджуються нові сузір'я. Тому в назвах сузір'їв, відкритих у XVII—XVIII ст., не зустрінеш «класичних» міфологічних назв, вони більше відбивають фантазії своїх творців і мають дивні й різноманітні назви: Телескоп, Циркуль, Компас, Насос, Жертовник, Ящірка, Єдиноріг, Муха, Жираф тощо.

Траплялося в астрономії, звичайно, і таке, що трохи видозмінювало обриси сузір'їв. Так трапилося із сузір'ям Андромеди. У XVII—XVIII ст. нерідко європейські астрономи з тих або інших міркувань намагалися затвердити нові сузір'я за рахунок перекручування давніх. Так, астроном Боде, щоб «очистити» на небі місце для «регалій» прусського короля, «зігнув» руку Андромеди, що тримала її витягнутою протягом декількох тисячоліть. Але це, напевно, найбільш блюзнірська видозміна сузір'я. Курйозним був, наприклад, виступ церкви (XVII ст.) з ідеєю «реконструкції» назв зір і сузір'їв. Так,