Психологічний відбір провадять, моделюючи умови космічного польоту. Для цього, зокрема, використовують барокамеру, сурдокамеру, термокамеру, центрифугу тощо. Виявляється, що в міру збільшення швидкості й висоти польоту великого значення набуває вміння людини орієнтуватися в навколишньому просторі. Просторове напруження — так назвали вчені ті труднощі й зусилля, що виникають у людини в зв'язку з перебуванням, переміщенням і діями у просторі, і відповідно запропонували методи його усунення або зниження.

Як показали дослідження, значне психологічне напруження викликають у космонавтів екстремальні фактори польоту. Реакції на новизну обстановки, на різні зміни середовища, на небезпеку польоту виражаються в нервово-емоційних збудженнях та значних функціональних зсувах, що можуть спричинитися до ускладнень. Зокрема, відомо, що під час зльоту та спуску у космонавтів різко зростає частота дихання і серцевих скорочень. І тут космічна психологія дає свої рекомендації щодо саморегуляції емоціонального стану й подолання згаданого напруження.

Важлива і проблема оптимальних режимів праці, активного відпочинку і сну для тривалого польоту. Адже у космонавтів треба виховати «почуття часу» і певний робочий ритм. Це досягається тренуванням космонавтів на Землі в умовах, максимально наближених до космічних. І слова космонавтів «самопочуття відмінне», «політ проходить добре» — найкраще визнання заслуг космічної психології. Це вона майже все передбачила на Землі, вдало імітуючи умови космічного рейсу.