УТОЧКІН Сергій Ісаєвич (1876, Одеса — 1916, Петроград). Видатний спортсмен свого часу, чемпіон Росії з велоспорту. Літав на повіт-ряних кулях, ви-пробовував пла-нери. Захопив-шись авіацією, став її активним популяризатором 28 березня 1910 p.— через тиждень після М. Єфімова - здійснив свій перший політ на аероплані в Одесі. Працював випробувачем літа-ків на заводі «Дукс» (Москва). Збуду-вав літак-біплан типу «фарман», на якому літав над Одесою і — перший серед співвітчизників, 2.07.1911 — над морем. 191О-1911 демонстрував польоти літака в багатьох містах Росії і за рубежем (перший — над єгипет-ськими пірамідами), спізнав грандіо-зного успіху (тогочасний популярний вальс мав назву «Політ Уточкіна»). У І 70 містах Росії здійснив 15О польотів: 1 повітряні гастролі розпочав із Києва (21.IV. 1910), побував, зокрема, в ХаркоЫ, Катеринославі, Сімферополі

У СІКОРСЬКИЙ Ігор Іванович (1889, Ки-їв - 1972, Істон, шт. Коннектикут, США). Видат-ний авіаконс-труктор, один із піонерів аві-ації в Україні та Росії, автори-тет N 1 у вер-тольотобуду-ванні США. Син (четверта ди-тина) професора медицини імпера-торського Університету св. Володи-мира в Києві, мати — Марія Темрюк-Черкаська, високоосвічена жінка того часу. Моделі вертольотів С. почав проектувати з 11-12 років. Закінчив три класи першої Київської гімназії, навчався в Морському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі (1903-06), технічній школі Дювіньйо де Ланно у Франції (1906-07), Київському політехнічному інституті (1907-08; диплом КПІ видали 1914 року, ос-кільки С. кілька разів відраховували з інституту), школі при аеродромі Жовісі під Парижем (1909). У Києві С. створив два гелікоптери (не літа-ли), аеросани, 7 літаків (два у спі-вавторстві); перший з них — С-1 — не літав, на С-2, С-3, С-4, С-5 сам здійснив 16 польотів. Літак БІС-2 (у співавторстві зі студентами-колега-ми з КПІ Ф. Билінкіним та В. Іорданом) був третім російським апаратом, що літав. Талановитого 22-річного юнака запросили до Петербурга на Російсько-Балтійський вагоноре-монтний завод головним конструкто-ром авіаційного відділення. 1911 ро-ку отримав диплом льотчика й тоді ж встановив 4 всеросійських повіт-ряних рекорди (досяг висоти 500 ме-трів, пролетів 85 км, перебував у по-вітрі 52 хвилини, досяг швидкості 125 км/год). 14 березня 1912 р. на С-6 здійснив політ із 5 пасажирами. Спроектував, збудував, сам підняв у повітря (27.04.1913) чотиримоторний «Русский витязь», перший у світі важ-кий багатомоторний літак. На ще грандіознішому С-22 «Илья Муромец» (1913) встановив кілька світових аві-аційних рекордів, (в усіх польотах Сікорського супроводжував механік В. Панасюк), весною 1921 р. літаки «Илья Муромец» відкрили першу в СРСР поштово-пасажирську повітря-ну лінію Москва-Харків (літак міг пе-ревозити 12 пасажирів). 1918 p. C. емігрував до Франції, з 1919 — у США, де 1923 року з допомогою композитора Сергія Рахманінова засну-вав авіаційну фірму «Сікорський аеро енджінірінг», що з 1929 р. стала відділенням концерну «Юнайтед текнолоджіс». 1924 року С. збудував кра-щий в Америці пасажирський літак S-29A, відтак знову й назавжди за-цікавився вертольотами. З 1939 р. займався створенням вертольотів одногвинтової схеми, що здобули ши-роке застосування, зокрема багато-цільовий S-51 (1946, випущено 320), легкий транспортний S-55 (1949, збу-довано 1282), багатоцільовий S-58 (1954; 1821 од.), палубний S-61 (1959, у ВМС США означений як SH-3). С. перший почав будувати вер-тольоти з газотурбінними двигунами, вертольоти-амфібії, що прибирали шасі, «літаючі крани» S-64 (СН-54), S-65 (СН-53). На основі S-65 вже пі-сля смерті С. 1974 року був створе-ний найважчий (у 80-х pp.) зарубіж-ний вертоліт СН-53Е «Супер-Стельєн» із трьома ГТД і семилопатним несу-чим гвинтом: практична стеля 5640 метрів, максимальна злітна вага з вантажем на зовнішній підвісці — 33340 кг, швидкість при злітній вазі 25400 кг — 315 км/год, дальність по-льоту — близько 2000 км. На верто-льотах І. Сікорського були вперше здійснені перельоти через Атлантич-ний (S-61, 1967) і Тихий (S-65; 1970) океани (з дозаправкою у повітрі). В пам'ять про С. засновано Міжнарод-ний приз його імені, котрий вруча-ється за створення кращих вертольо-тів світу: два таких призи здобуло ОКБ М. Міля з Москви — за ство-рення Ми-6, що перший досяг швид-кості 300 км/год, і В-12, на якому вантаж понад 4О тонн було піднято на висоту 2250 метрів. До 1990 року фірма «Сікорський» випустила близь-ко 7 тисяч вертольотів усіх типів. Ек-спериментальний S-69 (CH-59A) на-прикінці 1981 року в горизонтально-му польоті досяг швидкості 445 км/год, при спадистому пікіруванні — 490 км/год; того ж року експеримен-тальний S-72 розвинув швидкість 555 км/год. У конструкціях вертольотів фірма широко впроваджує компози-ційні матеріали, що забезпечує змен-шення на 22% ваги і на 17% — вар-тості

АНТОНОВ Олег Костянтинович (1906, с. Троїци Подольського району Московської обл.— 1084, Київ). Гене-ральний конструктор, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської (за створення літака Ан-12) і Державної премії СРСР, академік. Прадід — із декабристів, батько — інженер-будівельник. Із 9 літ залишився без матері. За-кінчив Ленінградський політехнічний інститут. З 1924 р. конструював (кіль-ка десятків) і випробував (у Коктебелі) планери. Працював на планерному за-воді, відтак - в ОКБ О. Яковлева (за-ступником головного конструктора). Свій перший літак сконструював і