Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.

Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, а в накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнетально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба па-м'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра-жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го-дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че-рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен-ням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно-дення) .

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри-клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

VIII. НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ

Роки до н. е.

3000 Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Ва-вілоні та Китаї.

1100 Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).

360 Висування доводів на користь уявлень про куля-стість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).

280 Початок систематичних спостережень зоряного не-ба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).

265 Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сон-ця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).

240 Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).

140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоря-ний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зо-ряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).

46 Запровадження в Римській імперії юліанського ка-
лендаря (Созіген, Александрія).

Роки н. е.

150 Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.

1031 Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.

1425 Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсер-ваторії.

1543 Вихід у світ книги М. Коперника «Про обертання небесних сфер», в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.

1582 Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.

1584 Вихід у світ праці Дж. Бруно «Про нескінченність, всесвіт і світи» (Італія).

1610 Початок астрономічних спостережень з телескопом (Г. Галілей, Італія).

1609—1619 Встановлено закони руху планет навколо Сонця (Й. Кеплер, Німеччина).

1632 Публікація знаменитого твору Г. Галілея «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемееву і коперникову», в якому він захищав геліоцентрич-ну систему світу Коперника.

1671 —1673 Перше визначення паралакса Сонця (9,5") за спо-стереженнями Марса в протистоянні (Д. Кассіні, Ж. Ріше, Франція).

1687 Створено теорію тяжіння (7. Ньютон, Англія).

1705 Встановлено періодичність повернення деяких ко-мет (Е. Галлей, Англія).

1719 Відкриття власних рухів зір (Е. Галлей, Англія).

1755 Поява праці німецького філософа /. Канта «Загаль-на природнича історія і теорія неба» з викладом космологічних уявлень та космогонічної гіпотези (Німеччина).

1761 Відкриття атмосфери Венери (М. В. Ломоносов, Росія).

1781 Відкриття планети Уран (В. Гершель, Англія).

1783 Відкриття руху Сонця серед зір (В. Гершель, Анг-лія).

1794 Встановлення космічного походження метеоритів (Е. Хладні, Німеччина).

1796 Поява праці П. Лапласа «Виклад системи світу», що містила космогонічну гіпотезу (Франція).

1801 Відкриття першої малої планети — астероїда Це-рери (Д. Піацці, Італія).

1814 Описано лінії поглинання в спектрі Сонця (Й. Фра-унгофер, Німеччина).

1837—1839 Перші визначення паралакса зір (В. Я. Струве (а Ліри, 1837 р.), Росія; Ф. Бессель (61 Лебедя,

1838 р.), Німеччина; Т. Гендерсон (а Центавра,

1839 р.), Англія).

1843 Відкриття зміщення ліній у спектрах країв диска Сонця, з яких один наближається, а другий від-даляється (внаслідок обертання),— ефект Доплера (Австрія).

1846 Відкриття планети Нептун (Й. Галле, Німеччина).

1859—1862 Відкриття спектрального аналізу (Р. Бунзен, Г. Кірхгоф, Німеччина).

1860 Початок спектроскопії зір (В. Хеггінс, Англія).

1863 Перша класифікація спектрів зір (А. Секкі, Іта-лія).

1862—1904 Дослідження фізичної природи комет, класифікація кометних хвостів (Ф. О. Бредіхін, Росія).

1868 Відкриття гелію на Сонці (Н. Локьер, Англія).

1894 Доведення метеоритного складу кілець Сатурна (А. А. Бєлопольський, Росія).

1903 Початок розробки способів польоту в світовий простір С/С. Е. Ціолковський, Росія).

1900—1910 Експериментальне доведення тиску світла на пило-ві частинки й гази (П. М. Лебедєв, Росія).

1905—1913 Виявлено зорі-карлики і зорі-гіганти; діаграма «спектр — світність» (Е. Герцшпрунг, Данія; Г. Рес-сел, США).

1908 Відкриття залежності «період — світність» у цефеїд (Г. Лівітт, США).

1916 Початок теоретичних досліджень внутрішньої бу-дови зір (А. Еддінетон, Англія).

1922—1924 Теоретичне обгрунтування нестаціонарності Всесві-ту (О. О. Фрідман, СРСР).

1924 Відкриття обертання Галактики (Я. Оорт, Голлан-дія).

1924 Поділ галактик М 31 і М 33 на зорі і початок по-загалактичної астрономії (Е. Хаббл, США).

1929 Відкриття «червоного зміщення» у спектрах галак-тик (Е. Хаббл, США).

1929 Остаточне доведення того, що світло у Всесвіті поглинається (Б. О. Воронцов-Вельямінов, СРСР).

1930 Відкриття Плутона (К. Томбо, США).

1931 Відкриття космічного радіовипромінювання на дов-жині хвилі