бактерії зустрічаються в різних ґрунтах і гір-ських породах, зокрема в озокеритах. Про-те це ще не є доказом їх позаземного поход-ження і вимагає всебічного наукового дослід-ження/

З якою обережністю треба* ставитися до сенсаційних повідомлень про виявлення в ме-теоритах мікробних мешканців космічних сві-тів, свідчить дослід, проведений радянськими мікробіологами. Для вирішення питання про можливість забруднення метеоритів земними мікробами О. Імшенецький і С. Абизов у му-фельній печі при 400° С протягом 10—12 год. піддавали стерилізації мінерали (туф, вапняк, граніт), близькі за складом до різних метеори-тів. Потім частину зразків закладали в оран-жерейний грунт на глибину 10 см. Через різ-ний час (від восьми днів до шести місяців) поверхню видобутих зразків ретельно стерилі-зували, а потім з центральної частини спеці-альним свердлом брали проби. Посів їх на вживані в мікробіологічній практиці живиль-ні середовища виявив ріст мікроорганізмів. У той же час в контрольних зразках метеори-тів, що зберігалися у стерильних умовах, мік-роби жодного разу не були знайдені. Таким чином, грунтові земні мікроорганізми знайшли спосіб проникнути всередину зразків даних гірських порід.

Метеорити були і залишаються важливим об'єктом мікробіологічного дослідження при розробці проблеми існування позаземного жит-тя. Але для того щоб одержувані дані були вірогідними, необхідне додержання суворих умов, що виключають можливість забруднення метеоритів. Треба знайти спосіб «ловити» метеорити до того, як вони проникнуть в атмосферу Землі. Це можна буде зробити за допомогою штучних супутників, обладнаних відповідною апаратурою. Одержані таким чи-ном навіть дрібні метеорити були б придатні для мікробіологічного аналізу. Адже в умовах відсутності атмосфери вони б не нагрівалися до температури, при якій гинуть мікроорганіз-ми.

Було запропоновано брати для аналізу тільки такі метеорити, які падають на скелі, кам'янистий грунт або на сніг в Арктиці і Ан-тарктиці,— тобто тоді, коли вони не торкаються вологого ґрунту, їх треба вивчати якомога швидше після приземлення. Поряд з мікроско-пічним аналізом необхідно робити посіви з ви-користанням широкого набору живильних середовищ. Для забезпечення повної стериль-ності метеорита О. Імшенецький і С. Абизов використали спеціальний бокс, обладнаній свердлильним пристроєм (рис. 2). На метеори-ті не повинно бути мікроскопічних пор і трі-щин, куди могла б проникнути земна волога. У зв'язку з цим можна навести такий приклад. Мікробіологічному аналізу піддавали зразки вугілля, взяті з природних відкладень на знач-ній глибині. Після цього в одних зразках були знайдені живі мікроорганізми, а в інших вони були відсутні. Мікроскопічний аналіз встано-вив, що на зразках з мікробним населенням були мікротріщини, куди могла потрапити во-да з відкладень, розміщених вище.

Моделювання умов, що Існують на інших планетах

Одним із способів розв'язання питання про .можливість життя на інших планетах е спосіб штучного відтворення в лабораторіях фізич-них і хімічних умов, що існують на цих пла-нетах, і культивування мікроорганізмів у по-дібних умовах. Мікроорганізми використову-ються в таких дослідах як біологічні об'єкти, що відзначаються великою пристосованістю і-високою стійкістю до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Слабкий бік моделю-вання — це не досить точне і повне знання умов,, що існують навіть на найближчих до Землі планетах Сонячної системи.

Особливу увагу привертає Марс, який за своїми фізичними властивостями більше схо-жий на Землю, ніж інші планети. Тому ряд дослідників провів досліди по вирощуванню мікроорганізмів, моделюючи умови на Марсі. : Д. П. Морріс і Д. Е. Бейшер (І958 р.) зара-жали червоний пісковик і лаву різними мікро-організмами (бактеріями, актиноміцетами, грибами), що утворювали і не утворювали спори, які розвивалися при доступі повітря (аероби) і в його відсутність (анаероби). Вказані гірські породи вміщували у спеціальні посу-дини. З посудин викачували повітря і вводили туди газоподібний азот, поки не встановлював-ся тиск 65 мм ртутного стовпчика. Вологість внесених порід не перевищувала 1%. Вдень посудини перебували при температурі близько 25°, а вночі їх розміщували в холодильнику з температурою —25° С. Досвід тривав 10 місяців. Через певний проміжок часу проводили кількісне визначення внесених мікроорганіз-мів. Виявилось, що кількість аеробів поступо-во зменшувалась. В той же час анаероби (обов'язкові або факультативні) виживали, а деякі з них навіть розмножувались.

І. А. Коойстра, Р. Р. Мітчел і X. Страгхолд (1958 р.) помістили чотири зразки чер-воної глини з пустелі Арізони разом з мікроор-ганізмами, що в них містилися, в закриті по-судини, тиск азоту в яких встановлювали на рівні 54,1 мм ртутного стовпчика. Вологість глини доводилася до 1 %. На протязі 15 год. на добу посудини перебували при температурі — 22° С. У момент ставлення досліду, а потім че-рез один, два і три місяці визначали кількість мікроорганізмів у глині. У трьох зразках глини кількість мікроорганізмів зростала. Лише в од-ному зразку вона збільшувалась на протязі двох місяців, а через три місяці знизилась.

Е. Хаврилевич, Б. Говей і Р. Ерліх (1962 р.) провадили експерименти з хвороботворними бактеріями: неспоровою факультативне анаеробною і споровою. Бактерії вносили у подрібнену простерилізовану лаву. Одну серію пробірок з цим матеріалом запаювали в умо-вах вакуума, другу — після введення у пробір-ки азоту (65 мм ртутного стовпчика), а з тре-тьої серії пробірок викачували частину повіт-ря доти, поки тиск не падав до 65 мм ртутного стовпчика. Частину запаяних пробірок витри-мували при 25°, і вони були контролем; іншу частину пробірок ставили в умови температу-ри, що змінюється: 16 год. при