рівні активності 5 мккюрі на 1 мл середовища. Для контролю була запропонована та ж сама каме-ра інкубації, але з доданням в живильне сере-довище антиметаболіту — речовини, що пригні-чує розмноження мікроорганізмів. Якщо запущений на Марс експериментальний прилад дозволить виявити діяльність мікроорганізмів, а в показаннях контрольного приладу вона буде відсутня, то це підтвердить існування життя на Марсі. В той же час ріст мікробів і в дослідному і в контрольному приладах можна буде розглядати як доказ того, що мікроор-ганізми Марса стійкі до дії антиметаболіту. Прилад з усім його вмістом піддається стери-лізації.
Перевірка дії «Гуллівера» в земних умовах пройшла успішно.
У кабіні другого радянського космічного корабля поряд з іншими біологічними об'єкта-ми перебувала культура маслянокислих бак-терій. Розмножуючись на середовищі з сахарами при відсутності вільного кисню, ці анаеробні бактерії викликають бродіння сахарів з ут-воренням газоподібних продуктів — вуглекис-лого газу і водню. Це приводить до збільшення тиску до 5 атм і вище. В умовах космічного по-льоту бактерії розмножувались, і збільшення тиску в культурі реєструвалось наземними станціями. Для цього використовували біоло-гічну телеметрію. М. М. Жуков-Вережников з співробітниками використали систему біоелементів АМН-1 (рис. 9). Цей апарат являє со-бою металевий резервуар, що складається з двох камер. В одну з них, посівну (об'ємом 1 елі3), вноситься культура бактерії. У другу, культуральну (об'ємом 10 см3), поміщається
живильне середовище. Камери розділені попе-речною скляною стінкою. В посівній камері зверху, а в культуральній знизу перегородки замінено гнучкими мембранами.
Під час дії апарата автоматично замикало-ся електричне коло, спрацьовувало реле удар-ного пристрою, що розбивав скляну стінку, і спори бактерій потрапляли в живильне середовище. Два біоелементи перебували у спеціаль-ному термостаті, в якому підтримувалась тем-пература близько 37° С, а в двох інших біоелементах температура була така сама, як і в ка-біні корабля (17—20°). Гази, що утворилися в результаті життєдіяльності бактерій, прогина-ли мембрану, і це викликало замикання елек-тричного кола. Потім спрацьовувало реле ударних пристроїв. Наземна інформація улов-лювала сигнали про те, що спрацював ударний пристрій, далі — про включення термостата і, нарешті, про підвищення тиску в культураль-ній камері.
І. Масон запропонував створити таку елек-тронну машину, яка, будучи доставлена на Марс, зможе автоматично здійснювати посіви марсіанського пилу на тверде живильне сере-довище, підраховувати кількість ростучих мік-робних колоній, а також передавати їх знімки засобами телебачення.
На рис. 10 наведена схема універсального мікроскопа, запропонованого Дж. Ледербергом для виявлення мікроорганізмів на Марсі.
Найважливіша частина цієї установки — автоматично діючий мікроскоп з ультрафіоле-товим освітленням і безперервним регулюван-ням фокусної відстані. Після «примарсення» атмосферний пил і частинки поверхневого ша-ру «грунту» збиратимуться на рухомій прозо-рій стрічці транспортера, яка підводиться до мікроскопа, а зображення передаватиметься засобами телеметрії на Землю. Спеціальна апаратура призначена для захисту мікроскопа і його вдалого розміщення, для фокусування, освітлення, після того як він потрапить па по-верхню планети.
Цілком можливо, що запропонованим Ле-дербергом способом пощастить виявити на час-тинках «грунту» Марса чи в його атмосфері утворення, що нагадують спори або вегета-тивні клітини земних мікроорганізмів. У ґрун-товій мікробіології методи прямого мікроско-пування, запропоновані С. М. Виноградським, М. Г. Холодним та ін., знайшли широке засто-сування. Б. В. Перфильєв і Д. Р. Габе описали ряд нових видів мікробів тільки на підставі спостережень їх морфології в тонких капіляр-них трубках. Користуючись електронною мік-роскопією, Д. І. Нікітін, Л. В. Васильєва і Р. А. Лохмачова нещодавно виявили в грун-тах незвичайні форми організмів.
Разом з тим мікробіологам доводиться зу-стрічатися з утвореннями, зовнішній вигляд яких не дозволяє впевнено вирішити, чи є вони мікроорганізмами чи лише схожі на них. Тому в приладі Ледерберга є пристрій для автома: тичного вирощування гаданих організмів на живильних середовищах і деяких автоматич-них хімічних аналізів цих середовищ. Розпочи-наючи пошуки живих мікроскопічних істот у Всесвіті, дослідники виходять з такого при-пущення: якщо поза Землею існують живі організми, то вони принципово не відрізняються зовні і за обміном речовин від земних мікро-організмів.
Стерилізація космічних кораблів
Висока стійкість земних мікробів до екс-тремальних факторів і надзвичайно сильно ви-ражена їх здатність до пристосування приму-шує з усією серйозністю підходити до питання про можливість занесення їх на інші планети. На поверхні космічних кораблів і всередині їх перебувають різні мікроорганізми. Тому мік-робне забруднення космосу під час польотів космічних кораблів цілком можливе. Небезпе-ка штучного мікробного обсіменіння є особ-ливо реальною, коли кабіна космічного кораб-ля або деякі предмети, що в ній перебувають, потрапляють на іншу планету. Поки що це сто-сується Місяця і Венери, проте за ними наста-не черга Марса та інших планет. Якби зане-сені космічними кораблями мікроби там роз-множились, назавжди була б утрачена можли-вість вирішити, чи існувало там життя до вторгнення земних мікроорганізмів.
Радянські дослідники — М. М. Сісакян, О. Т. Газенко, А. М. Генін та ін.— вважають, що запобігання безконтрольному занесенню земних форм життя на інші небесні тіла є зав-данням виняткової теоретичної і практичної важливості. Такої ж думки дотримується ряд зарубіжних учених. С. Міллер і Т. Юрі вважа-ють, що забруднення Марса було б необорот-ною і безпрецедентною катастрофою. Г. В. Левін і його співробітники звертають увагу на те, що на Марсі, треба гадати, поки що немає жит-тя, але під час еволюції ця планета вже дійшла до такого стану, коли на ній можливе виник-нення життя. В такому випадку зараження йо-го земними життєздатними мікробами вияви-лося б «трагедією, і людство повинно було б нести моральну відповідальність за зміну ево-люційного шляху на цій планеті»