Технічне здійснення стерилізації космічних кораблів пов'язане із значними труднощами. Термічний спосіб, заснований на використанні насиченої перегрітої пари, у даному випадку непридатний через шкідливу дію пари на де-які компоненти космічного корабля. Суха сте-рилізація при 160° С на протязі 20 хв. ефек-тивна, але близько 20% речовин, що йдуть на побудову космічного корабля, не витримують такої температури. Стерилізація сухим жаром при 125—135° С на протязі 24—26 год. приво-дить до загибелі мікробів, проте негативно впливає на точність показань деяких електрон-них приладів. Невдачі при перших спробах американців запустити на Місяць космічний корабель «Ренджер» пояснювали його тер-мічною стерилізацією.

При достатній тривалості дії згубно впли-ває на мікроорганізми ультрафіолетове опро-мінення, проте практично воно навряд чи здій-сненне.

Із хімічних засобів увагу дослідників при-вернули окис пропілену і особливо окис ети-лену. Остання сполука розчинна в багатьох субстратах, наприклад, у гумі, пластиках і маслах. Вона не спричиняє корозійної дії, не займається на повітрі, слабко токсична для людини, не діє на поліетилен. Тому під полі-етиленовим покриттям можна простерилізува-ти цілий корабель. С. Р. Філіпс і В. Варшавскі вважають, що дія окису етилену на бактерії і їх спори у багато тисяч раз ефективніша, ніж дія інших антисептиків.

Після перших невдач із запуском на Місяць космічного корабля «Ренджер» Американська національна адміністрація з астронавтики і космосу (ПАСА) вирішила відмовитися від термічної стерилізації і запускати на Місяць непростерилізовані ракети, якщо використання окису етилену виявиться недостатнім.

Показовий приклад нашої країни: другу ра-дянську космічну ракету, яку запустили ве-ресня 1959 року і яка доставила на Місяць вимпел з Державним гербом СРСР, піддали стерилізації.

У лютому 1966 року відбулася прес-конфе-ренція, присвячена м'якій посадці на Місяць радянської космічної станції «Луна-9». При-сутні там журналісти поцікавилися, чи немає небезпеки проникнення земних мікробів на по-верхню Місяця. На це академік М. В. Келдиш відповів, що вживаються спеціальні заходи до того, щоб цього не сталося.

1 березня 1966 року апарат с гербом і вим-пелом Радянського Союзу, відокремившись від автоматичної міжпланетної станції «Венера-3», досяг поверхні Венери. Перед стартом цей апа-рат піддали ретельній стерилізації. З кожним роком збільшується кількість за-пущених у космічний простір зондів, ракет, ко-раблів. Деякі з них залишаються там назавж-ди, інші повертаються на Землю. При проход-женні крізь приземні шари атмосфери їх по-верхня нагрівається до високої температури, при якій мікроорганізми гинуть. Але уявімо собі, .що в кабіні перебуватимуть зразки кос-мічного пилу, частинки метеоритів або шма-точки планетних «грунтів». Якщо припустити, що в них містяться живі зародки, здатні «аклі-матизуватися» у земних умовах, то внаслідок прямої чи непрямої участі людини виявиться можливим не тільки «забруднення» космосу земними мікробами, а й занесення космічних мікроорганізмів на Землю. О. О. Імшенецький дотепно назвав це космічним «експортом-імпортом».

Пригадаймо твір англійського письменника-фантаста Г. Дж. Уеллса «Боротьба світів». Мешканці Марса висадились на Землю. Пи-сьменник зобразив їх кровожерними істотами з потворною зовнішністю. Вони привезли з со-бою грізну зброю винищення — апарати, що випускають запалювальні промені. Люди були безсилі в боротьбі з цим ворогом. Але організм марсіан виявився беззахисним перед земними мікробами, страхітливі прибульці швидко за-гинули від інфекції. Фантазія Уеллса перетво-рила мікроорганізми у рятівників людського роду. В сучасній літературі, не фантастичній, а науковій, розглядається питання, коли саме, за яких обставин, космічні мікроорганізми (як-що вони існують) могли б загрожувати людству. М. М. Жуков-Вережников і співробітники нагадують, що всі великі географічні відкриття супроводжувались епідеміями чуми, холери, жовтої пропасниці. «Людство,— пишуть во-ни,— вже не раз розплачувалося сотнями міль-йонів життів за незнання мікробної обстановки на новоосвоюваних невідомих природних зо-нах. Не можна допустити, щоб у споконвіку замкнуту атмосферою і магнітними полями земну систему проникли із-зовні штучно достав-лені на неї субстрати, про які нічого невідомо відносно їх мікробіологічної нешкідливості» .

Тому О. О. Імшенецький вважає, що дове-деться організувати щось на зразок карантин-ної служби космосу, а Дж. Лєдерберг пропо-нує введення суворого ембарго на передчасне доставлення на Землю матеріалів з інших пла-нет.

Була висловлена думка про те, що космічні мікроорганізми необхідно докладно вивчити. Спочатку для, цього слід використати штучні супутники Землі або позаземні станції, де імі-туватимуться земні умови. Якщо буде встанов-лено безпечність цих мікроорганізмів для рос-лин, тварин і людини, можна продовжити їх більш повне вивчення на Землі.

На поверхні тіла людини, в її ротовій порожнині і кишковому тракті існує різнома-нітна мікрофлора, представлена нешкідливими (сапрофітними) мікроорганізмами. Чи можуть вони змінитися під час космічного польоту, пе-ретворившись у хвороботворні форми. Дослідження О. Т. Алексєєвої і А. П. Волкової, про-ведені в 1960—1961 рр. під час польоту собак на геофізичних ракетах, не виявили істотного впливу факторів польоту на мікроорганізми шкіри піддослідних тварин. Такі ж дані були одержані при аналізі мікрофлори шкіри і зіва людини до і після польоту на космічних кораб-лях «Восток», «Восток-2», «Восток-3» і «Восток-4».

Проте це стосується короткочасних дослі-дів. Що ж може статися з мікробами при три-валому перебуванні людини у Всесвіті? На це поки що не можна відповісти.

Звичайно, наведені вище висловлювання і припущення поки що мають чисто умогляд-ний характер, оскільки залишається невирішеною основна проблема — чи існує життя поза Землею. Тільки тоді, коли ця проблема буде вирішена позитивно, питання про взаємовідно-сини людини з мікроскопічними істотами з кос-мосу буде актуальним. А якщо коли-небудь виникне реальна загроза з боку мікроорганіз-мів, що населяють інші світи, це не зупинить людину в її прагненні пізнати таємниці Все-світу.

Можна не сумніватися в тому, що при не-обхідності космічна медицина збагатиться