но-вим розділом — космічною імунологією і від-шукає ефективні засоби боротьби з мікробною небезпекою. Мікроорганізми як біологічні Індикатори в космічних умовах 12 квітня 1961 р. перший у світі радянський космічний корабель «Восток» з людиною на борту, здійснивши політ навколо земної кулі, повернувся на Землю. Перша людина, що проникла в космос,— льотчик-космонавт Ю. О. Гагарін. До цього історичного польоту в косміч-ний простір були запущені різні організми для уточнення впливу екстремальних умов на живі організми. Серед посланців планети Земля по-ряд з тваринами й рослинами були й лізогенні бактерії, носії фагів. Останні е різновидом вірусів. Вони здатні лізірувати (розчиняти) певні види бактерій. У клітинах лізогенних бактерій фаги перебувають у бездіяльному, прихованому стані. Під впливом навіть дуже незначних доз іонізуючої радіації фаги набу-вають активності. Тому лізогенні бактерії мо-жуть служити дуже тонким індикатором на дію іонізуючих радіоактивних випроміню-вань.
На радянських супутниках, запущених на орбіти, по яких пізніше літали космонавти Ю. О, Гагарін і Г. С. Титов, досліди з лізогенною культурою — кишковою паличкою пока-зали, що рівень радіації на цих орбітах не ви-кликає появи активних фагів і, отже, є безпеч-ним для людини.
Так стояла справа, доки тривалість орбі-тальних польотів залишалась короткочасною. Коли ж вона значно збільшилася, М. М. Жуков-Вережников і співробітники виявили неве-лику, та все ж вловиму позитивну реакцію з тими ж бактеріями.
При випробуванні різних хімічних сполук на їх захисну, протипроменеву дію ті самі до-слідники використали лізогенні бактерії. Перш за все були взяті такі речовини, захисна дія яких добре відома,— цистеїн і цистеамін. Додавання їх до культури лізогенних бакте-рій, підданих дії рентгенівського проміння, до-зволило встановити, що ці речовини охороня-ють від появи активних фагів. У контролі ж, коли цистеїн або цистеамін не додавались, рентгенівське опромінення призводило до фагоутворення. Це свідчило про те, що лізогенні бактерії можуть служити чутливим і дуже зручним індикатором для виявлення антипроменевої дії. Тоді було випробувано ряд препа-ратів різної хімічної природи і виявлено речо-вину, яка відзначається найбільш ефективною радіозахисною дією, — бета-меркаптопропілен. її властивості дійсно підтверджувалися пізні-ше на лізогенних бактеріях під час польотів кораблів «Восток-5 і «Восток-6».
Для космічних ракет застосовується хіміч-не паливо, яке навіть при дальшому вдоскона-ленні дозволить одержувати швидкості поряд-ку 50—100 км на секунду. Вже в нинішній час посилено розроблюється ракетна техніка, за-снована на використанні атомної енергії. Це в кілька разів прискорить рух атомних ракет. Потім на зміну їм прийдуть іонні двигуни, в яких будуть використані іонізовані частинки газу. В результаті відбудеться різкий стрибок у швидкості руху космічних апаратів. Нареш-ті, як гадають, техніка досягне такого рівня, коли буде створено двигун, що даватиме швид-кість, близьку до теоретично можливого мак-симуму — швидкості світла. На фотонній (або квантовій) ракеті з таким двигуном величезна кількість енергії буде утворюватись у резуль-таті «анігіляції» матерії, коли елементарні частинки з'єднаються з відповідними антича-стинками. Наприклад, при зіткненні протона і позитрона обидві частинки зникнуть, проте утворяться гамма-промені, фотони, які будуть відбиватися досконалою системою дзеркаль-них рефлекторів.
Природно, що з кожним етапом докорінної зміни швидкості польоту космічних кораблів потребуватимуться попередні досліди на живих об'єктах, і серед них зможуть бути використа-ні й мікроорганізми.
Коли подорожі у Всесвіті здійснювати-муться з швидкістю, що перевищує близько 150 тис. км на секунду, з'явиться можливість біологічної перевірки «парадоксу часу». Згід-но з принципом відносності Ейнштейна, маса тіла збільшується із зростанням швидкості його руху. Звідси випливає, що при прискоренні руху повинна збільшуватись маса атомів і мо-лекул, і це приводить до уповільнення хіміч-них, а в живому організмі біохімічних реак-цій. Іншими словами, життя на космічній ра-кеті минає повільніш, ніж на Землі. Поки стрілка годинника на космічному кораблі, що летить з швидкістю, близькою до світлової, зробить один оберт, на такому самому годин-нику на Землі вона встигне зробити кілька обертів.
Якщо швидкість польоту ракети є малою порівняно з швидкістю світла, то різниця в ча-сі на ракеті і на Землі дуже мала, і нею можна знехтувати. Інша справа, якщо будуть досяг-нуті надвисокі швидкості. А. Ландау та Ю. Румер наводять такий приклад. Для того щоб
досягти зірки Сіріус і повернутися на нашу планету, космічному кораблю, який летить з швидкістю 240 тис. км на секунду, буде потріб-но за земним численням 15, а за корабель-ним — тільки 9 років. Таким чином, космонав-ти повернуться в майбутнє, зазнавши «омоложення» на 6 років.
Англійський письменник-фантаст Г. Дж. Уеллс у своєму творі «Машина часу» описав подорож в минуле і майбутнє людства. Згідно з принципом відносності, ця фантастика є в основному реальною, але тільки у вигляді по-дорожі в майбутнє.
У галузі фізики «парадокс часу» вже одер-жав експериментальне підтвердження в дослі-дах по вимірюванню часу розпаду елементар-них частинок, що перебувають у спокої або рухаються з величезною швидкістю. Частинки ці входять до складу космічних променів — пі-мезонів.
Піп стосується перевірки вказаного «пара-доксу» стосовно до біології, то зробити це бу-дуть в змозі тільки наші віддалені нащадки. Проте радянські мікробіологи М. М. Жуков-Вережников і співробітники вже зараз обгово-рюють можливість використати для цієї мети мікроорганізми, швидкість розмноження яких можна буде визначити одночасно на Землі і в кабіні космічного корабля, який переборює простір Всесвіту з швидкістю, близькою до світлової.