Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





РЕФЕРАТ

РЕФЕРАТ

на тему

Будова Землі та планет

На сьогоднішній день учені точно встановили, що планети й Місяць з їх твердими оболонками утворилися 4,6 мільярдів років тому. Час установлено за даними земних, місячних й метеоритних утворень.

На основі даних геохімії та космохімії і, зокрема, результатів вивчення метеоритів (залізистих, залізистокремнієвих та кам'яних) учені дійшли висновку, що внутрішні планети Сонячної системи також складаються из цих компонентів.

Виходячи из середньої густини планет й матеріалів, з яких вонич складаються, - сілікатного густиною 3,3 г/см та залізистого густиною 7,23 г/см3, - і даних геофізики про будову надр Землі Р. Рейнольдс та А. Самерс показали, що співвідношення радіусів внутрішніх залізистих ядер планет из зовнішніми сілікатними мають такі значення :

0,8 для Меркурія

0,53 для Венери

0,55 для Землі

0,4 для Марса.

На малюнку 10 видно, що залізисте ядро наймасивніше у Меркурія і найменше у Марса. У Місяця такого ядра взагалі немає. Нижче зупинимося детальніше на описанні Землі, Місяця і планет Сонячної системи.

Земля.

')ї

Земля має масу 5,974 * 10 тон. Кількість діб у році в різні геологічні періоди була різною. З мільярда років тому в році було не 365 діб, як тепер, а 420. Доба була значно коротшою, ніж у наш час. За законами небесної механіки це відповідає розташуванню Місяця на відстані приблизно 130 тисяч кілометрів від Землі, тобто в три рази ближче, ніж він розташований тепер. Приливи на Землі в той час були потужнішими, що сприяло розвитку на ній життя.

Малюнок 10.

Тепер учені вважають, що Місяць продовжує повільно віддалятися від Землі. З віддаленням Місяця кількість днів у році зменшувалася. 400 мільйонів років тому, наприклад, рік тривав 390 діб. Сучасна кількість днів у році вперше була встановлена єгиптянами у 4240 році до нашої ери. Однак, за даними вавілонян, 365-денний рік встановився лише у восьмому столітті до нашої ери, а до цього він мав лише 360 днів. Ця обставина, на думку деяких істориків науки, пов'язана з раптовою появою на зоряному небі Венерн.

Малюнок 11 : схема зональної будови Землі

Землю в першому наближенні можна уявити, як складену із таких оболонок : газової ( атмосфери ), водяної ( гідросфери ), кам'яної ( літосфери ), проміжної (мантії) та ядра (малюнок 11).

Атмосфера поділяється на тропосферу, стратосферу та іоносферу. Безпосередньо до земної поверхні прилягає тропосфера, далі розташовується стратосфера, а іоносфера зливається з космічним простором. Під дією сонячного вітру біля Землі утворилися радіаційні пояси.

Загальна маса атмосфери становить близько 5,27 * 1015 тон. Це приблизно 0,00009 % від усієї маси Землі. Із цієї маси 80 % припадає на тропосферу.

Атмосферне повітря складається із механічної суміші таких газів :

азоту 78,03 %, кисню 20,99 %, невеликих домішок аргону 0,94 % та вуглекислого газу СОг 0,03 %.

Під гідросферою розуміють сукупність усіх вод на Землі. Водна поверхня покриває Землю на 70,8 % від її поверхні.

Місяць.

Місяць навколо Землі рухається по еліптичній орбіті, близькій до кола, із середньою швидкістю 1,02 км/с або 3680 км/год. Його відстань від Землі змінюється від 363 300 кілометрів у перигеї до 404 500 кілометрів у апогеї. Середній радіус Місяця 1736 кілометрів, або 0,273 радіуса Землі.

Середня густина Місяця - 3,33 г/см . Його маса - 7,35 * 10 тон, або 0,0123 від земної, об'єм — 2,19 * 101 км3, або 0,02 від земного, поверхня — 3,8 * 107 км2, або 0,777 від земної.

Поверхня Місяця вкрита тонким шаром пилу товщиною 3-5 сантиметрів. Бомбардування поверхневих порід ядерними частинками спричинило до утворення в них значної кількості пор, а бомбардування метеоритами - до поцяткованості малими кратерами глибиною 0,3 метра і діаметром близько 2 метра. Є на його поверхні воронки й від більших метеоритів.

Вказана намагніченість місячних порид є остаточною. Можливо, вона виникла в той момент, коли внутрішнє ядро Місяця було рідким. Тоді Місяць мав магнітне поле. Після охолодження ядра магнітне поле Місяця зникло.

Меркурій.

Меркурій - найближча до Сонця із достовірно встановлених планет. Навколо власної осі вона обертається за 58,6 земної доби, а навколо Сонця - за 88 діб. Температура на освітленому боці досягає +437°С, а на нічному перед сходом Сонця - +34°С. У глибинах планети температура може перевищувати 1000°С. Американський космічний корабель " Марінер-10", пролетівши ЗО березня 1974 року на відстані 720 кілометрів від Меркурія, виявив на ньому досить розріджену атмосферу, що складається з інертних газів.[П

Магнітне поле Меркурія виявилося у 100 разів слабішим земного. Воно створюється магнітними струмами, які виникають всередині його металевого ядра за рахунок динамомеханізму. Це вказує на те, що процеси, які відбуваються всередині ядра Меркурія, схожі з земними.

Поверхня Меркурія подібна до Місяця. Крім того, на його поверхні виявлені вузькі долини й скелясті хребти, відсутні на Місяці.

Венера.

Доба на Венері триває 44 земні дні, а рік-224,7 земної доби.

На основі співставлений даних вивчення Землі, Місяця, Венери і Марса вчені дійшли висновку, що верхня оболонка ( кора ) в усіх цих космічних тіл складається переважно з базальтів.

Оскільки Венера розташовується ближче до Сонця, на неї падає в 2 рази більше сонячної енергії, ніж на Землю. Однак, у зв'язку з тим, що атмосфера Венери густіша ( 90 атм ) за атмосферу Землі, то 75 % випромінювання, яке падає, відбивається назад у світовий простір. Сонячні промені, проникаючі в атмосферу,


Сторінки: 1 2 3