й цілі молекули.
Зорі утворюються при конденсації газових і газо-пилових туманностей. Астрономи в наш час ділять зорі за їх розміром на кілька класів :
надгіганти, нормальні гіганти, субгіганти, нормальні карлики та карлики.
Найбільші зорі мають діаметри, що перевищують діаметр Сонця в десятки й сотні разів. Із відомих астрономам найбільшою вважається зоря Церея з поперечником у 1 000 разів більшим сонячного. Надгіганти утворені із дуже розріджених газів із густиною, меншою за густину повітря у тисячу разів. Вони отримали назву " газових пузирів ".
Зорі-карлики мають розміри Землі або й менші. На їх частку в нашій Галактиці припадає приблизно 100 мільярдів зір. Густина речовини в них буває досить велика. Прикладом такої зорі може бути супутник Сіріуса, густина якого ЗО кг / см . Важливою характеристикою зір є їх маса, яка змінюється у порівняно вузьких межах. Астрофізики відзначають, що у Всесвіті дуже мало зір із масою в 10 разів більшою або меншою за наше Сонце.
Література
1. Б. А. Воронцов-Вельлямінов "Астрономія" М.: 1963
2. І. А. Климишин "Астрономія" Львів : 1994
3. Є. М. Філіпов "Земля, життя. Всесвіт" К.: 1977
4. В. А. Бронштейн "Гіпотези про зорі і Всесвіт" М.: 1974
5. А. В. Засов "Галактики" М.: 1976
6. І. А. Резанов "Великі катастрофи в історії Землі" М.: 1972
7. І. С. Шкловський "Всесвіт, життя, розум" М.: 1987
8. В.П. Сухов "Геграфія" М.: 1989
9. Р. Кіппенхан "100 мільярдів сонць" М.: 1990 10 Б. А. Воронцов-Вельямінов "Очерки про Всесвіт" М.: 1980 11. "Походження і еволюція галактик та зірок" Під редакцією С. Б. Пікельнера М.: 1976