Згодом англійський учений Картер, перефразовуючи відоме висловлювання Декарта, сформулював той самий принцип у парадоксальнішій формі: «Я мислю, тому Всесвіт такий, яким він є».

Ці твердження увійшли в сучасну науку під назвою «принципу Зельманов — Картера» або «антропного принципу».

Аналогічні ідеї можна зустріти і в працях інших су-часних фізиків та астрофізиків. Так, видатний сучасний фізик, учень А. Ейнштейна Д. Уїлер в одній із своїх праць написав, що існуючого у Всесвіті порядку речей могло й не бути без людини, але, оскільки е людина, Всесвіт саме такий, який він є.

Інший відомий учений—англійський астрофізик Ц. Девіс у своїй книжці «Простір і час у сучасній кар-тині Всесвіту» висловлює подібну думку про те, що наявність життя накладає обмеження на властивості Всесвіту,— вони повинні бути тією чи іншою мірою певними.

Розуміти все це треба так: в іншому Всесвіті, що має інші властивості, ми просто не могли б з'явитися й існувати. Саме існування людини і людства зумов-люється й забезпечується певними властивостями світо-будови.

Однією з найважливіших властивостей нашого Все-світу, як ми вже знаємо, в його розширення, завдяки якому взаємні відстані між галактиками (точніше скуп-ченнями галактик) з часом зростають. Внаслідок взаєм-ного віддалення зоряних систем спостерігач, хочби на якому із зоряних островів він не перебував,. виявить у випроміненні інших галактик так зване червоне змі-щення спектральних ліній. Це явище, що відоме під назвою ефекту Доплера, виникає в тих випадках, коли джерело електромагнітного випромінювання від нас від-даляється. І чим більша швидкість віддалення, тим сильніший зсув спектральних ліній. У разі наближення джерела спектральні лінії зміщуються в бік фіолетової частини спектра.

Здавалося б, характер руху галактик не повинен мати для нас абсолютно ніякого значення — адже ці зоряні системи знаходяться від Землі на величезних від-станях, у сотні тисяч, мільйони і навіть мільярди світло-вих років. Проте насправді їх розбігання тісно пов'язане із самим фактом нашого існування.

Справа в тому, що червоне зміщення — це зсув елек-тромагнітного випромінювання в бік нижчих частот і більших довжин хвиль, А чим довша хвиля електро-магнітного випромінювання, тим меншу енергію вона переносить. Таким чином, завдяки розбіганню галактик, їх сумарне випромінювання приходить до нас і в будь-який пункт простору дуже ослабленим.

Якби галактики зближувалися, то замість червоного зміщення відбувалося б фіолетове — всув у бік жорст-ких короткохвильових випромінювань. У цьому випадку густина випромінювання, а значить, і температура в кожному пункті Всесвіту виявилася б настільки вели-кою, що можливість існування біологічного життя в та-кому Всесвіті була б повністю виключеною. Отже, ми не випадково живемо саме у Всесвіті, що розширюється, і спостерігаємо саме червоне зміщення у спектрах га-лактик.

Але справа не тільки в розбіганні галактик. Серед величезного розмаїття фізичних величин, які входять до структури основних фізичних теорій, особливе місце посідають так звані фундаментальні сталі. До них на-лежать швидкість світла у вакуумі, заряд і маса елек-трона, гравітаційна стала та деякі інші.

Зокрема, фундаментальні сталі тісно пов'язані з ві-домими сучасній науці чотирма типами фізичних взає-модій: ядерною, або сильною, електромагнітною, слаб-кою і гравітаційною.

Коли б фундаментальні константи мали інші числові значення, іншими були б і властивості, і структура Все-світу. І в такому Всесвіті ряд умов, необхідних для утворення та існування живих структур, міг би вияви-тися нездійсненим.

Таким чином, фундаментальні властивості Всесвіту органічно сплетені з фактом існування життя і людини. Саме цю обставину й відображає антропний принцип.

З усього сказаного випливає принципово важливий висновок: і життя як форма існування матерії, і його найвища стадія — людина — є природним породженням процесу еволюції Всесвіту. При цьому людину наділено вдатністю свідомо пізнавати і перетворювати навколиш-ній світ. Уже сьогодні земне людство досягло настільки

високого рівня розвитку, має такі глибокі наукові знан-ня, такі широкі технічні й технологічні можливості, що воно вийшло на рівень звершень не тільки глобальних, а й космічних масштабів.

Людина змінює течію річок, створює нові моря, ви-водить на космічні орбіти штучні небесні тіла. Завдяки роботі збудованих людиною численних радіо- і теле-станцій радіовипромінювання Землі у світовий простір зрівнялося за своєю інтенсивністю з радіовипромінюван-ням спокійного Сонця, тобто перетворилося на явище космічного порядку. Відкриваються грандіозні реальні перспективи дальшого освоєння космосу.

Неважко бачити, що все це докорінно суперечить релігійним поглядам на місце людини і людства у сві-тобудові. І це не просто логічна суперечність. Релігійна точка зору голослівна, її нічим не підтверджено. Навпа-ки, висновки науки грунтуються на тривалому процесі вивчення навколишнього світу, їх справедливість під-тверджується всією практичною діяльністю людини.

Методичні міркування. Сучасні теологи і філософи-ідеалісти намагаються тлумачити антропний принцип на користь релігійних уявлень про світ, зобразити спра-ву так, що Всесвіт нібито спеціально призначений для появи й існування людини. Іншими словами, припускає-ться, що Всесвіт створено надприродною силою з певною метою.

Подібної точки зору додержують і деякі зарубіжні фізики та астрофізики. Вони намагаються пов'язати виникнення нашого Всесвіту, що має певні властивості, з необхідністю появи в ньому «спостерігача». Для ви-никнення Всесвіту потрібен «спостерігач», заявляють вони. Властивості Всесвіту такі, щоб забезпечити ство-рення спостерігача. Наше становище у Всесвіті — при-вілейоване.

У