Золотоносні жили відрізняються досить стабільним ізотопним складом кисню з кварцу. Для різних родовищ SiO218 коливається в межах 11- 15% . Ці значення відповідають метаморфогенним флюїдам і набагато нижчі за такі ж магматичних гідротермальних жил.

Усі великі родовища характеризуються значним розмахом зруднення і розробляються до глибини 4 км (родовище Колар).

Вміщуючі породи. Як і золотоносні жили, мінералізовані зони у більшості випадків розташовані серед основних і ультраосновних вулканітів, але для даного типу зруднення характерний зв'язок з найбільш зміненими різновидами останніх. Крім того, в деяких випадках мінералізовані зони розвиваються також по кислих і середніх ефузивах і джеспілітах.

Морфологія, склад і будова рудних тіл. Мінералізовані зони, які вміщують золоте зруднення, характеризуються надзвичайно широким діапазоном морфологічних різновидів. У цьому відношенні вони до певної міри подібні до золотоносних жил, але на відміну від останніх часто не мають чітких границь, внаслідок чого морфологія таких зон набагато складніша. Порівняно з золотоносними жилами мінералізовані зони відрізняються підвищеним вмістом сульфідів (до 25%). Рудними тілами у даному випадку є ділянки прожилково- вкрапленої сульфідно- кварцової мінералізації у змінених породах. Частіше всього це гніздоподібні рудоносні відокремлення, які в межах лінійно- витягнутих зон окварцованих та карбонатизованих порід утворюють серії рудних стовпів. Останні, на відміну від рудних стовпів жильного типу, належать, очевидно, до концентраційного типу, тобто власне золоторудні тіла оконтурюються за зміною вмісту золота, тоді як морфологія зон мінералізації може лишатися незмінною. В цілому зони змінених порід, що вміщують золоторудні стовпи, мають потужність до 50- 60 метрів, при довжині 700 метрів.

Мінеральний склад золотоносних жил і мінералізованих зон принципово подібний. Різниця зумовлена розвитком у перших мусковіту і турмаліну, які не характерні для мінералізованих зон.

Родовища та рудопрояви золота українських Карпат.

Карпати - один з найважливіших і найцікавіших золотоносних геологічних регіонів України. Про наявність тут самородного золота відомо дуже давно, є навіть згадки про промисловий видобуток його як з розсипних, так і з корінних утворень. Дослідження останніх десятиліть, і зокрема, спеціальні геологорозвідувальні і тематичні роботи, проведені Закарпатською та Львівською експедиціями ВГО "ЗахідУкрГеологія" та деякими науковими організаціями (Інститут мінеральних ресурсів, Львівський університет, Дніпропетровський гірничий інститут, Інститут геохімії та фізики мінералів та інші.), підтвердила широкий розвиток корінного та розсипного золота в Українських Карпатах.

Корінні родовища та рудопрояви золота. Корінне золото вивчене в Рахівському, Чивчинському, Берегівському та Вишківському районах. Його родовища і рудопрояви за структурним положенням і віком поділяють на дві групи:

1. Доальпійська- виступ кристалічного фундаменту Мармароського масиву (Рахівський і Чивчинський район);

2. Пізньоальпійський- внутрішній Закарпатський прогин (Берегівський і Вишківський район).

У перших двох районах золото пов'язане з давніми метаморфічними породами, а в двох останніх - з молодими (неогеновими) вулканітами.

Доальпійське золоте зруднення виявлене серед давніх метаморфічних порід фундаменту, які становлять основну частину розрізу північно- західної частини Мармароського масиву. Вони розділяються на два різновікових комплекси: нижній (білопотокський) і верхній (діловецький), які відрізняються не тільки віком, але й геолого- структурними особливостями, термодинамічними і фаціальними умовами формування. В останні роки закарпатськими геологами Б.В.Мацьківим, О.О. Нечипуренком на прикладі вивчення Рахівського району підтверджена складна покривна будова масиву.

На території Карпат найбільш поширені породи діловецького комплексу. Вони метаморфізовані в умовах зеленосланцьової фації, найбільш сприятливі для золота зруднення. Саме породами цього комплексу майже повсюдно пов'язані прояви самородного золота. Воно представлене марганцеворудними, колчеданно- поліметалічними, золото- кварцовим і золото- кварц-карбонатним мінеральними типами. В рудах перших двох типів золото фіксується в незначних кількостях пробірними і спектральними аналізами, а його видимі частинки були виявлені в продуктах окислення у вигляді тонких плівчастих виділень у чорній сажистій марганцевій масі і у вохристих скупченнях гідрогетиту.

Найважливіше значення мають два останні типи власне золотого зруднення, яке пов'язане з кварцовими і кварц- карбонатними, переважно пошаровими жилами і прожилками, зонами окварцювання і карбонатизації. Таке зруденіння виявлене у рахівській частині Мармансьеого масиву. Тут воно зосереджене головним чином у південній структурно- фаціальній зоні, що являє собою типове антиклінальне підняття, утворюючи золотоносну смугу широтного простягання.

Основним рудними мінералами на родовищі Сауляк, крім самого золота, є пірит, піротин, сфалерит, галеніт, халькопірит. Рідко зустрічаються телуриди свинцю і срібла (алтаїт і гесит). Рудні мінерали становлять не більше 2-6 % і утворюють нерівномірну вкрапленість, тонкі прожилки і гнізда серед жильних мінералів, які представлені переважно кварцом і рідше карбонатами різного складу (кальцит, доломіт, анкерит).

Самородне золото родовища Сауляк локалізується головним чином в інтерстиціях і тріщинах плямистого і смугастого кварцу, зустрічається також по периферії зерен карбонату, сульфідних мінералів, в мускувіт- серицитових виділеннях, у приконтактових ділянках з кварцом. Воно представлене тонкодисперсними, пороховидними, дуже дрібними і дрібними частинками золота. Переважаючий розмір золотин 0,25- 0,5 мм, форма золота неправильна, крапелевидна, пластична, жилковидно- пластична, дендритовидна. Рідко зустрічаються кристалики кубічного і октаедричного габітусу та їх зростки. Золото відрізняється досить витриманим складом і стерильністю до елементів -домішок.

Пізньоальпійське золото зруденіння, як відзначалось, поширене у Берегівському і Вишківському районах. Воно формувалось в етапи неогенової тектоно- магматичної активізації