Хоча життя теоретично можливе на кожній із планет, на їхніх супутниках і на астероїдах, наші можливості поки обмежені (у посилці апаратури) Місяцем, Марсом і Венерою.

Більшість учених вважають Місяць абсолютно “мертвої” (відсутність атмосфери, різні випромінювання, що не зустрічають перешкоди на шляху до поверхні, великі перепади температури і т.д.). Однак деякі форми можуть жити в тіні кратерів, особливо якщо, як показують останні спостереження і дослідження, там усе ще протікає вулканічна діяльність з виділенням тепла, газів і водяних пар. Цілком можливо, що, якщо життя на Місяці ні, те вона може бути вже заражена, при недотриманні ПК (хоча є дані, що показують зворотне), земною життям після примісячення на ній космічних апаратів і кораблів і, можливо, метеоритами, якщо вони можуть з'явитися переносниками життя.

Венера також, по - видимому, безжиттєва, але з інших причин. Відповідно до вимірів температури на поверхні Венери занадто високі для життя земного типу, а її атмосфера також негостинна. Вченими обговорювалося чимало ідей на цю тему. Автори робіт з даної теми стосувалися можливості існування біологічно активних форм як на поверхні, так і в хмарах. У відношенні поверхні можна затверджувати, що більшість органічних молекул, що входять до складу біологічних структур, випаровуються при температурах, набагато менших 5000С, у протеїни змінюють свої природні властивості. До того ж на поверхні немає рідкої води. Тому земні форми життя, по - видимому, можна виключити. Досить штучними представляються інші можливості, що включають свого роду “біологічні холодильники” чи структури на основі кремнийорганических з'єднань (як уже згадувалося вище).

Значно більш сприятливим представляються умови в хмарах, що відповідають земним на рівні близько 50 - 55 км. над Землею, за винятком переважного змісту З2 і практична відсутності ПРО2 і 2.

Проте про хмари маються умови для утворення фотоаутотоф. Однак в умовах атмосфери істотні труднощі зв'язані з утриманням таких організмів поблизу рівня зі сприятливими умовами, так щоб вони не захоплювалися в нижележащую гарячу атмосферу. Щоб обійти ці труднощі, Моровиц і Салан висунули припущення у венерианских організмах у формі изопикнических балонів (фотосинтетичних), заповнюваних фотосинтетичним воднем.

Це всі поки тільки гіпотези, навряд чи вони можуть розглядатися як з погляду виникнення життя в хмарах, так і свого роду “залишків” біологічних форм, що ніколи існували на планеті. Звичайно, це не виключає того, що у визначений період своєї історії Венера володіла значно більш сприятливими умовами, придатними для прояву біологічної активності.

Специфікою еволюції, особливостями теплообміну, природою хмар, характером поверхні далеко не вичерпуються проблеми Венери, що продовжує, незважаючи на величезні успіхи, досягнуті за останні роки, у її вивченні, по праву зберігати за собою назва планети загадок.

Розкриття цих загадок, безсумнівно, збагатить як планетологію, так і інші науки новими фундаментальними відкриттями. Потужність газової оболонки, своєрідний тепловий режим, незвичайність власного обертання й інші особливості різко виділяють Венеру з родини планет Сонячної системи. Що породило такі незвичайні умови? Чи є атмосфера Венери “первинній”, властивій молодій планеті, чи такі умови виникли пізніше, у результаті необоротних геохімічних процесів, обумовлених близькістю Венери до Сонця, - ці питання заслуговують самої пильної уваги і вимагають подальших усебічних досліджень, аж до пілотованого польоту до настільки цікавої планети (мал. )

Сама досліджувана зараз планети, на якій ведуться пошуки, - Марс, але не усі вчені погоджуються з тим, що на ній можуть існувати які - те форми життя, деякі вважають Марса ненаселеним. З обліком цього зупинимося на цій планеті подробней. Аргументи проти життя на Марсі переконливі і добре відомі, приведемо деякі.

Середня температура майже -550С (на Землі + 150С). температура всієї планети може упасти до світанку до -800С. У середині марсіанського літа біля екватора температура склала +300С, але, можливо, у деяких областях поверхня ніколи не нагрівається до 00С.

Як показали польоти “Маринеров”, загальний тиск лежить в області 3 - 7 мб (на Землі 1000 мб). При цьому тиску вода буде швидко випаровуватися при низьких температурах. Атмосфера містить невелику кількість азоту й аргону, але головна маса - вуглекислота, що повиннео благоприятствовать фотосинтезу; але ще менше в марсіанській атмосфері кисню. Правда, багато рослин можуть жити і без нього, але для більшості земних він необхідний.

Спостерігаючи полярні шапки, астрономи зробили висновок, що вони складаються з води. Вважалося, що вони можуть складатися з твердої вуглекислоти (сухого льоду). В атмосфері не раз спостерігалися хмари різних типів, по - видимому, що складаються з крижаних кристалів (взагалі утворення хмар на Марсі - рідкість. Спектроскопически недавно була виявлена вода, але вологість там повинна бути дуже низкою. Це може вказувати на змочування ґрунту вологою атмосфери, хоча таке явище буває дуже рідко. Не видно руху рідкої води по планеті, хоча переміщення води від полюса до полюса дійсно відбувається (у міру танення південної полярної шапки північна наростає).

Практично все ультрафіолетове випромінювання Сонця проникає крізь розріджену атмосферу до поверхні планети, що згубно впливає на все живе (на земне, принаймні). Рівень космічного випромінювання вище, ніж на Землі, але по більшості розрахунків він не небезпечний для життя.

Проте клімат Марса, атмосфера віддалено аналогічні земними. Ця планета вільна