Тут також не можна не зазначити, що англійська мова стала справді світовою мовою. Нею володіє близько півтора мільярда осіб. Вісімдесят відсотків наукових досліджень публікується англійською, нею ж друкується близько п’ятдесяти відсотків з десяти тисяч щоденних газет [13]. Тому не дивно, що наприкінці XX - на початку XXI ст. активізувалися також і українсько-англійські мовні контакти, результатом яких стала значна кількість запозичень у різних сферах діяльності: в економіці (фандрейзинг, баєр, лот), у суспільно-політичній сфері (аплікант, ньюсмейкери, спічрайтер), у засобах зв'язку, ЕОМ (роумінг, баннер, лептоп, і-мейл, онлайн); в науці, культурі, освіті (едиція, перфоманс, коледж, гендер, уфологія, фентезі), зокрема у молодіжній субкупьтурі (ді-джей, рейв-культура, чил-аут), у масовій культурі (трилер, блокбастер, хепі-енд, саунд-трек), у спорті (стритбол, маунтинборд, скєйтинг); у побуті (фліпси, хот-дог, сигнвт, памперси, степлер), у ЗМІ (копірайтер, програма у стилі "лайф", інтерв'юер). «Одним із ключових месиджів на той час стає оновити зіпсовані колишньою владою кадри в апараті державного управління.» («Дзеркало тижня» №20(599) 27.05-2.06.2006). «Нічні стріт-рейсинги у Дніпропетровську стали популярними не так давно.» («Україна молода» № 104(2891) 9.06.2006)

Це зумовлено розмаїттям позамовних чинників, об'єктивних і суб'єктивних: розвитком економічних зв'язків, впливом стилю американського життя, модою на іноземні слова, досягненнями англомовних країн в окремих сферах діяльності, пожвавленням культурних зв'язків, двомовністю, умовами функціонування української мови, зрушеннями комунікативно-прагматичного характеру, престижем англійської мови, стереотипами сприйняття США та Великої Британії пересічним громадянином нашої країни, вживанням англіцизмів для демонстрації освіченості або неординарності та внутрішньомовними потребами (необхідністю назв для нових предметів, процесів, понять (пейджер, хакер, пепнтбол, модем), прагненням мовної економії (копірзйт - авторське право, лейбл - товарна етикетка з фірмовим знаком, дартс - метання дротиків, чил-аут - місце для відпочинку у танцювальних закладах), уточнити, деталізувати поняття (хайтек-компанія. медіа-ринок, веб-дизайнер), поділ сфери семантичного впливу (бейдж - посвідчення особи на конференціях, форумах, з'їздах, рентинг - короткотермінова оренда машин, постер - плакат у періодичному виданні, рієлтер - агент, торговий посередник з продажу нерухомого майна).

Внаслідок цього маємо загрозливу мовну ситуацію: функціонування у мові дублетів (міленіум - тисячоліття, офіс - контора, пабліситі - реклама, блокбастер - бойовик, аплікант - заявник), збільшення кількості небажаних омонімів (кеш - економічний та комп'ютерний термін, шейк - коктейль і танок), вживання штампів-варваризмів (no problem; no coment – сюжети з такою назвою щодня ми можемо бачити в ефірі «5 каналу»), запозичення прислівників та вигуків (вау, о'кей, фіфті-фіфті, міді), що мають на меті імітувати чуже.

Мас-медіа найчастіше за усі інші сфери використовують англіцизми. Особливо це стосується молодіжних, спеціалізованих (технічних) видань, рекламних роликів тощо. Але перенасичення, невлучне та неправильне використання у мові запозичень дуже небезпечне – воно засмічує мову засобів масивої інформації, робить її незрозумілою для широкого загалу, тим самим інформація вже не є масовою.

Висновки

Поява в сучасній українській мові значної кількості лексичних новотворів — цілком закономірне явище. Помічено, що в періоди докорінних суспільних змін у словнику будь-якої національної мови виникає значна кількість нових слів-понять. Це відбувалося в період так званої "українізації" (1917—1930 рр.), цей процес спостерігається і в 90-х роках XX ст. в Україні, а також він звичайно продовжується і в XXІ ст..

Актуальною проблемою сучасного мовознавства є дослідження такого феномена як інноваційна лексика. У вузівських підручниках із сучасної української літературної мови висвітлюються, як правило, загальні питання, які стосуються основних причин закономірностей поповнення словникового складу мови новими номінативними одиницями, а також подається інформація про індивідуально-авторські, або оказіональні неологізми.

Незважаючи на те, що неологічний матеріал знаходиться під пильною увагою мовознавців, неодноразово був об'єктом аналізу на окремих часових зрізах та на матеріалі різних мов, деякі питання сучасної неології залишаються дискусійними до сьогодні. Це пояснюється насамперед тим. що теорія неології до цього часу не має чітких дефініцій, а неологізм ототожнюється, як правило, з новим словом або його значенням.

Будь-який семантичний неологізм, як і неологізм узагалі, на момент свого виникнення є оказіональним, продуктом індивідуально-авторської мовотворчості, створеним на замовлення конкретної ситуації, «на випадок». Подальша доля неологізму залежить від прийняття/неприйняття його носіями мови.

Повернена, реабілітована лексика поповнила собою терміносистеми таких сфер як гуманітарні науки, особливо суспільні, культури, освіти, виробництва. Так, наприклад, в освітню систему України повернулись окремі колись традиційні форми навчання й відповідно слова, похідні від них утворення й словосполучення: гімназія, ліцей, бакалавр, магістр.

Проте найбільш плідно неологізми (лексичні, семантичні й стилістичні) продукуються, засвоюються й активно функціонують у стилі ЗМІ, бо останній об'єднує в собі жанрові й стильові різновиди, елементи всіх інших, стилів.

Головними чинниками, що сприяють витворенню нових найменувань, є внутрішньо-лінгвістичні закони розвитку лексичного складу мови й позамовні впливи. Серед останніх назвемо:

1) вихід ЗМІ з-під цензури, їх ідеологічна нерегламентованість розкутість;

2) вільний пошук журналістами нових експресивних засобів вираження на тлі стандарту та кліше;

3) із проголошенням Української державності посилення уваги авторів до питомих джерел української національної мови.

Поряд із словами, які мають ознаку загальновживаності, у мові аналізованого стилю зустрічаємо певну кількість індивідуально-авторських й оказіональних утворень, що є свідченням намагання журналістів нестандартно, оригінально висловитись чи змалювати своєрідність події, ситуації, образів та ін.

У науковій літературі висловлюється думка, що встановлення точних критеріїв розрізнення узуальних та неузуальних лексичних інновацій неможливе, оскільки справа стосується розвитку мови, процесу переходу одного явища (факту мовлення) в інше (факт мови), і доки цей перехід не здійснився (на відбір слова та на засвоєння