Бібліотека нового типу зазнає, як бачимо, вельми помітних змін. Але це і природно, коли відбувається чергова документний революція.

До речі, окремі автори називають ці революції інформаційними, це невірне, власне в інформації як такий ніяких революцій не відбувається. Всі революції так чи інакше пов’язані зі способами, коштами, інструментами фіксування інформації на носії, або з самим носієм, який на перших етапах розвитку документа мав виключно природне походження, а тепер ще (і все більш) штучне.

До речі, і самих документний революцій, а краще сказати етапів розвитку, було більше, ніж прийнято вважати. Перша відноситься до доісторичного етапу, коли був винайдений спосіб запису думок і почуттів на речовинному носії. Другий етап охоплює час від виникнення письменності до “епохи Гутенберга” (середина XVI в.); третій є апофеозом друкарського документа (середина XVI XIX вв.), що продовжується до цього часу. Але вже в XIX в. паралельно починається четвертий етап: виникає документ як результат індустріальної культури перфокарта, фотографія (микрографія), телеграма, телефонограма, радіограма, фонограма, діафільм, рентгенокарта, кінофільм і т. п. Інимі словами, з’являються види документа, органічно пов’язані з технічними засобами їх виробництва, трансляції інформації з них на великі відстані і її фіксування на дочірніх носіях, документи, що створюють ілюзію рушення, зміщення часу і

У першій половині XX у. виникають і стрімко розвиваються телебачення і комп’ютери, з яких починається ще один, п’ятий етап в розвитку документа і документний комунікацій.

Нинішній етап, шостий по рахунку, являє собою природне слідство всі попередніх. Його відмітна особливість - поєднання, симбіоз або інтеграція всіх відомих досі видів документів (мультимедіадокумент), телетехнологій їх виробництва, доставки, переробки змісту і зберігання. З настанням кожного нового етапу всі колишні вила документа і документний технології зберігаються. Сучасна людина, як і його далекий печерний попередник, не геть надряпати на стіні “Тут був Ваня”, як і генетичний предок, він використовує природний довговічний стаціонарний носій камінь, щоб увічнити на ньому ім’я і дати життя своїх вмерлих батьків. Поява письменності не відмінила наскальний (тепер настінних) розписів і фресок, книгодрукування не відмінило рукописних конспектів або листів, і т. д. Точно так само електронний документ спокійно уживається з друкарським, і попередній тисячолітній досвід підказує, що тенденція збереження всіх видів документний цивілізацій буде продовжена і в невизначеному майбутньому.

У зв’язку з цим виключно важливо зазначити, що бібліотеки завжди були гостинні до будь-яких видів і форм документів. У них і по цю пору відмінно сусідствували папірус і мікрофільм, книжковий кодекс і CD-ROM. Протягом віків під впливом нових видів документів мінялася бібліотечна технологія, але зберігалася суть бібліотечного процесу. Ця закономірність виявляла себе протягом декількох тисячоліть, і, треба вважати, бібліотека спокійно переживе сучасний бум електронних документний технологій і буде чекати настання наступного етапу в розвитку документний комунікацій. Але для забезпечення цього спокою, нашим сучасникам, звичайно, треба багато попрацювати, що вони. на щастя, і роблять.

Будемо, пам’ятати, що точно такий же, як у нас, психологічний шок перед напливом нових видів документів випробовували і середньовічні ченці в скрипторіях перед друкарською машиною, і американські бібліотекарі середини йдучого віку, що обізвали Френсиса Райдера, що уперше встановив в 1954 р. комп’ютер в бібліотеці, “руйнівником бібліотечної справи”.

... Давно відомо: немає пророка в своїй вітчизні. Пошлюся тому для більшої переконливості на фахівців, чий авторитет може виявитися для моїх читачів вище мого.

Тих, хто висловлює песимістичні твердження про майбуття бібліотек бібліотекар Конгресу США Джеймс Біллінгтон характеризує як футуристів і утопістів, які “взагалі про багато що думають, і коли вони стараються діяти вони роблять великі помилки”. “Центральною частиною бібліотеки” він вважає бібліотекарів, їх роль. з його слів, “під час електронної ери, яка розвивається так швидко,. .. важливіше, ніж коли-або. .. треба мати комп’ютери і всі ці інформаційні ресурси всередині бібліотеки і як можна більше”, але без традиційних книг ми будемо створювати новий тип людини, який поступово стане extension of the computer продовженням, складовою частиною комп’ютера.

“Дуже важливо, щоб існувала можливість мати одночасно і книги, і нові бази даних, знань, інформації і т. д. В майбутньому, по-моєму, виникне розподіл праці між книгами і комп’ютерами... І останнє, саме головне, звичайно, це збереження професії бібліотекарів саме в зв’язку з повінню інформації через Інтернет.”

Ось ця позиція зважена, ця позиція професіонально грамотна. Бібліотеки не будуть муміфіковані, вони як і раніше залишаться для суспільства корисними, але не копалинами. А бібліотечний фонд частиною кумулірованний, частиною що розосередився, частиною книжковий, частиною електронний, буде як і раніше складатися з документів. Альтернатива документам відсутня.