Диакон, він міг бути і, певно, був також, як тоді повелося, вчителем
Докладне вияснення історії нашого друкарст-ва має для нас, українців, велике значення, бо якраз воно особливо яскраво підкреслює стан нашої давньої культури, якраз воно по-казує, якими культурними були ми в ста-ровину. Стан нашого давнього друкарства давав нам тоді повну змогу не тільки займа-ти почесне місце серед цілого слов'янського світу, але й дорівнюватися технікою своїх видань культур-ним народам Європи.
Розпочавшись в Германії, друкарство надзвичайно швидко ширилося на всі сторони; але рух поширення його на периферії все зменшувався в міру віддалення від Ні-меччини. Перша друкована книжка Європи появилася в Майнці, в друкарні Гутенберга , 1450 р. Дальше поширен-ня друкарства по Європі видно з цеї таблички початків друкарства:
Італія | 1464 р. | Іспанія | 1474 р.
Венеція | 1469 р. | Флоренція | 1477 р.
Мілан | 1469 р. | Лондон | 1480 р.
Аусбург | 1470 р. | Лейпциг | 1481 р.
Нюрнберг | 1470 р. | Данія | 1482 р.
Париж | 1470 р. | Португалія | 1484 р.
Сицилія | 1472 р. | Гамбург | 1491 р.
Голландія | 1473 р. | Відень | 1492 р.
Угорщина | 1473 р | Тюбинген | 1498 р.
Як бачимо, друкарство відразу пішло по Європі і до кінця XV віку вже ціла Європа вкрита була друкарнями.
Звичайно, із слов'янських народів найскоріше прийшло друкарство до тих, що найближче стикалися з німцями. Це були чехи, і вони перші розпочали слов'янське друкарство, ще року 1478. І дедалі на схід, тим пізніше пробивалося друкарство; головним чином серед слов'ян ширилося дру-карство вже з початком XVI віку. Ось ця табличка покаже нам поширення друкарства серед слов'янського світу:
Чехи | 1478 р. | Білоруси | 1517 р.
Українці | 1491 р. | Серби | 1553 р.
Серби-чорногорці | 1493 р. | Росіяни | 1564 р.
Поляки | Кін .15 ст. | Болгари | 1641 р.
Як бачимо, по чехах українці займають перше місце серед цілого слов'янського світу, хоч безпосередньо й не стикалися вони з Європою так близько, як, скажімо, сусі-ди поляки.
Ось іще одна табличка—вже самого кирилівського друку. Перша книжка кирилівського друку появилася:
Українці (у Кракові) | 1491 р. | Бєлград | 1553 р.
Цетиньє | 1493 р. | Москва | 1564 р.
Венеція | 1493 р. | Львів | 1574 р.
Білоруси (Прага) | 1517 р. | Остріг | 1580 р.
Вільна | 1525 р. | Київ | 1617 р.
Як бачимо, західні українці займають тут уже перше місце, а далі на схід друкарство посувається дуже поволі.
Давня Україна, запровадивши в себе друкарство, хутко переконалася у великій освітній силі його. Цікаво підкрес-лити, що з українських друкарень виходили книжки не тільки богослужбові, але багато книжок і світського зміс-ту, і при тому різними мовами — церковно-слов'янською, польською та латинською, чим українське друкарство так відрізняється, скажімо, від друкарства московського, де друкувалися книжки переважно церковні.
Доля судила, щоб найперші книжки, надруковані кири-лицею , серед цілого слов'янства були українські. Перший друкар українських книжок був родом німець — Швайпольт Фіоль, походив десь із Нейштадту в Франконії, де родина Фіолів була поширена. Рід Фіолів рано емігрував до Польщі і батько нашого Швайпольта (Святополка) жив, здається, в Любліні, а пізніше перейшов до Кракова. В той час у Кракові жило багато українців, тут була для них окрема православна церква. От десь з цими краківськими українцями й зійшовся Фіоль, і навчився від них мови .
Головним ремеслом Фіоля було гафтярство—вишиван-ня шовком . Від природи Фіоль був людиною надзвичайно здібною, до всяких інженерних робіт. Фіоль бував у Німеччині, і тут добре приглядав-ся, а, може, і вчився різних технічних праць. У всякому разі вже на 1489 рік Фіоль настільки був видатним «механіком» у Кракові, що придумав особливі машини, «ніде до того не видані», для висушування копалень від води, на які король видав йому привілею.
Де й коли вчився Фіоль друкарства, нічого не відомо. Певне, бував він у Німеччині і там навчився нового тоді друкарського ремесла; навчився від добрих майстрів, бо друки Фіоля не були гіршими від тогочасних німецьких друків.
І певне, ще десь 1489 р., а може й раніше, Фіоль став до друкарської праці, до друку найперших українських книжок. Знайшов Фіоль і майстра, що надзвичайно гарно, за вказівками самого Фіоля, виготовив йому потрібний шрифт; був це теж німець — Рудольф Борсдорф з Брунсвіку, що жив у Кракові.
Першими книжками, які видрукував Фіоль, були Окто-їх та Часословець, обидві 1491 р.; котра вийшла раніше, тобто котру з них вважати первенцем українського дру-ку—не відомо, але традиція вважає Октоїха 1491 р. за найпершу слов'янську книжку, друковану кирилицею. Крім цього, надрукував Фіоль ще дві книжки — Тріодь пісну та Тріодь цвітну , але вже без зазначенню місця та часу дру-ку. Збереглася звістка, шо Фіоль видрукував ще й п'яту книжку—Псалтир , але самої книжки до нашого часу не дійшло.
Для кого друкував Фіоль свої книжки? Через те, що книжки ці — це найперші друковані книжки серед цілого слов'янського світу, честь їх належності нам, українцям, різні вчені не раз намагалися відняти від нас. Але рішає тут мова цих друків: там, де Фіоль не був зв'язаний тради-ційним церковно-слов'янським текстом, там мова його ви-дань має дуже