Чернівецький національний університет

ім.Ю.Федьковича

Курсова робота

з предмету

“Розміщення продуктивних сил України”

на тему:

“Населення та трудові ресурси України”

План

1. Роль народонаселення у розвитку продуктивних сил та територіальній організації народного господарства.

2. Динаміка чисельності та склад населення, особливо-сті його розміщення.

2.1. Чисельність та розміщення населення.

2.2. Міське та сільське населення.

2.3. Урбанізація та проблеми довкілля.

2.4. Статево-вікова структура населення.

2.5.Національний склад населення та його територі-альні особливості.

2.6. Демографічна ситуація та її регіональні особливості.

3.1. Регіональні особливості відтворення населення.

3.2. Міграція населення та її види.

4. Трудові ресурси та їх структура.

5.Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості.

6.Ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятості.

1. РОЛЬ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ У РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Населення або народонаселення — це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.).

Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, з одного бо-ку, та предметів праці — з іншого, забезпечує матері-альне виробництво. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво ма-теріальних благ у відповідності з наявними природни-ми ресурсами. Розвиток народного господарства (еко-номіки) будь-якої країни можливий лише за певної чи-сельності населення, яке здійснює виробництво товарів і послуг, необхідних для власного життя суспільства. Виробництво засобів існування та послуг становить суть господарювання людей. Без цього існування суспільства не-можливе.

Взаємозв'язок і взаємодія між населенням і розвитком госпо-дарства — процес історичний. Він змінюється і ускладнюється протягом усього історичного розвитку людства. На початку роз-витку суспільства населення забезпечувало свою життєдіяльність за рахунок дарів природи, а також за допомогою рибальства та мисливства. На наступних етапах розвитку тип господарства змі-нився, і замість присвоєння природних засобів існування треба було розвивати відтворювальне господарство. Спочатку це було землеробство і тваринництво. Розвиток цих галузей викликав не-обхідність виробництва певних засобів праці, що привело до ви-никнення нового прошарку людей — ремісників.

Виробництво засобів праці і спеціалізація регіонів на вироб-ництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів зумовили розвиток торгівлі як наступного сектора гос-подарювання.

Зазначені вище сектори господарювання характеризують по-чатковий етап розвитку суспільства. В наступні періоди історич-ного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від доіндустріального суспільства до індуст-ріального та постіндустріального. Сьогодні домінує інформацій-на стадія розвитку суспільства, коли наука і розробка нових тех-нологій стають основними сферами діяльності людей.

Таким чином, людина є, з одного боку, активною продуктив-ною силою, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробни-цтво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого, — вона є. споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка являють собою певну єдність: людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основ-ним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чи-сельність населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є най-більш активною продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина — на роз-виток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності населення позначаються як на споживчому попиті в ці-лому, так і на його структурі. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

При плануванні розвитку і розміщення виробництва та окре-мих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнен-ня. Але для ефективного функціонування народного господарст-ва з постійним зростанням продуктивності праці недостатньо кількісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галу-зей народного господарства потрібні трудові ресурси лише пев-ної якості, в тому числі і певної статі. Існує цілий ряд галузей, де більш доцільним є використання праці чоловіків, а в інших — переважно жінок.

Але тісний зв'язок населення з економікою має місце не лише на стадії виробництва. Не менш тісним є їх зв'язок і на стадії споживання. Тут насамперед слід звернути увагу на те, що демо-графічна структура населення впливає на масштаби виробництва, структуру і якість товарів, призначених для споживання.

Споживання як важлива форма людської життєдіяльності та-кож має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Основні харак-теристики відтворення населення впливають в першу чергу на розміщення і рівень розвитку тих галузей, які виробляють продук-цію щоденного попиту, і насамперед продукти харчування. По-треби людей обумовлюють і розвиток галузей соціальної інфра-структури та сфери послуг.

Усі види людської діяльності — виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтворення нових поколінь є, з од-ного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з розвитком народного господарства, а з другого, — це є процеси власне жит-тєдіяльності людей. Тому таким складним, взаємообумовленим і нерозривним є зв'язок між населенням і розвитком територіаль-ної організації народного господарства. Лише на цій основі мож-лива побудова соціальне спрямованої ринкової економіки в сус-пільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ. Метою розвитку економіки має бути забезпечення фізичного, ду-ховного та інтелектуального