розвитку нинішніх поколінь та кіль-кісного і якісного відтворення прийдешніх.
2. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА СКЛАД НАСЕЛЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗМІЩЕННЯ
2.1. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ
Чисельність населення країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності про-цесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який обумов-лює економічну і соціальну політику держави. Вивчення проце-сів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, має практичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних і демографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів не є величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних фак-торів. Знання чисельності населення на певну дату чи період доз-воляє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики.
Україна за чисельністю населення є однією з великих держав Європи. На початок 1998 р. за чисельністю жителів вона була на сьомому місці після Німеччини, Росії, Великобританії, Італії, Туреччини і Франції. Чисельність населення України складає ни-ні більше ніж 50 млн. чоловік.
Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загально-державні переписи. Особливе значення для України мають останні чотири переписи — 1959, 1970, 1979, 1989 pp. Наступний перепис населення на Україні має відбутися в 2001 р. За кожний рік між переписами ведеться поточний облік (розрахункова чисе-льність) населення за основними параметрами з урахуванням природного руху населення та даних міграції.
Згідно з даними переписів населення по Росії і колишньому СРСР чисельність населення України становила (в сучасних кор-донах): у 1897 р. — 28,4 млн. чол., 1926 р. — 29,5, 1939 р. — 40,5, 1959 р. — 41,9, 1970 р. — 47,1, 1979 р. — 49,8, 1989 р. — 51,7 млн. чол.
Як бачимо, чисельність населення України за великий період часу постійно зростала. Тільки за період 1959—1998 pp. загаль-ний приріст населення України перевищував 8 млн. чол. Слід відмітити, що середньорічний приріст населення був дуже нестабі-льним, а кількісні параметри його щороку змінювалися. Але за-гальною тенденцією було щорічне його зменшення. Починаючи з 1993 р. і по нинішній час чисельність населення України щорічно зменшується. На початок 1995 р. чисельність населення була майже такою ж, як у 1989 р. Особливістю цього процесу в Украї-ні є те, що в основі його лежать не соціальні катаклізми (або при-родні катастрофи, чи поширеність епідемії), а ті соціально-еко-номічні та демографічні особливості, які склалися в країні на по-передньому та на нинішньому етапі суспільного розвитку.
Такий характер динаміки населення обумовлює складність вирішення ряду демографічних, економічних і політичних проб-лем в Україні. Це стосується, зокрема, протидії погіршенню ста-тево-вікової структури населення (його постаріння) і режиму від-творення, забезпечення народного господарства трудовими ресур-сами відповідної якості, планування підготовки кваліфікованих кадрів та ін.
Розміщення населення. Україна належить до держав з висо-кою щільністю населення. На початок 1999 р. в цілому по країні густота населення становила майже 83 чол. на 1 км2. Розміщення населення по території повною мірою відповідає особливостям розміщення виробництва та її природно-ресурсному потенціалу.
Найменша щільність населення характерна для Українського Полісся та півдня республіки. Тут воно становить менше ніж 60 чол. на 1 км . Причому в Чернігівській області щільність насе-лення не досягає і половини відносно середнього показника по Україні. Такий рівень заселеності тут викликаний природними особ-ливостями, що обумовлюють певну господарську діяльність. Рід-ко заселений і південь України, особливо Херсонська та Мико-лаївська області. Найвищий показник густоти населення в Украї-ні характерний для східного регіону, де він перевищує 130чол. на 1 км2, а в Донецькій області досягає майже 190 чол./км2.
Висока щільність населення характерна і для західних областей України, де вона становить: в Львівській області — 126 чол./км2, в Чернівецькій — 116 чол./км2.
Окремим регіоном, де показник щільності населення близький до середнього рівня по Україні, є Автономна Республіка Крим (цей показник досягає 83 чол./км2). Зазначені особливості розмі-щення населення в Україні є значною мірою результатом регі-ональних особливостей динаміки його чисельності, що склала-ся в результаті відмінностей природного руху та міграційних процесів.
2.2. МІСЬКЕ ТА СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ
Зміни в динаміці загальної чисельності населення визнача-ються змінами у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продук-тивних сил.
Якщо на початку століття в Україні переважало сільське насе-лення — близько 82% всього населення, то нині майже 68% її на-селення мешкає в міській місцевості. Аналіз статистичних даних свідчить, що міське населення протягом значного історичного періоду мало стійку тенденцію до зростання. Лише за період 1979-1998 pp. його приріст складав 3,5 млн. чол., або 11,4%. За цей період зросла і питома вага міського населення — з 60,8% в 1979р. до 67,8% —в 1998р.
Показник питомої ваги міських жителів має суттєві територі-альні відмінності — від 38,5% в Закарпатській області до 90,1% в Донецькій. Аналіз даних показує, що лише в 6 областях країни переважає сільське населення, а в решті регіональних одиниць частка міського населення становить понад половину населення. Такі особливості територіальної концентрації населення та наявні відмінності соціально-економічного, екологічного та політичного розвитку обумовили і своєрідність зрушень в загальній чисельно-сті населення України та її регіонів. Так, протягом останніх деся-тиліть динаміка чисельності міського населення змінювалася: якщо в міжпереписний період 1979—1989 pp. зростання міського населення було більш інтенсивним, то надалі воно поступово скорочувалося. З 1994