— у національному доході. Одначе «оптимальність» не означає, що байдуже, яким чином забезпечуватиметься найбільший ефект. Треба співвідносити розмір ефекту з витратами, тобто — розрахувати ефективність витрат. Не-обхідно також враховувати соціальний та демографічний фактори. Наприклад, посередницьке підприємство може одержати прибуток, вивозячи гостродефіцитну сировину за кордон, але при цьому буде завдано збитків державі. Можна завдати шкоди через надмірну експлуатацію природних ресурсів, особливо важковідновних або невідновних. Висока концентрація виробництва у регіоні може дати виграш за рахунок інфраструктури, зручних технологічних зв'язків, але завдати значної екологічної шкоди. З іншого боку, уряд, прагнучи одержати найбільший прибуток від заохочення окремих галузей господарства, може зруйнувати або над-мірно утискувати чимало інших підприємств або галузей. Так трапляється тоді (наприклад, у країнах, що розвивають-ся), коли пріоритет віддається розвитку експортної моно-культури, аби залучити валюту до своєї держави.
Отже, оптимальне розміщення продуктивних сил не завжди має на меті одержання найбільшого прибутку. Про-те раціонально організовані продуктивні сили зводять до мінімуму втрати та об'єктивно сприяють посиленню еконо-мічного потенціалу країни.
Що означає оптимальне розташування об'єктів народного господарства? На рівні підприємства це означає: спеціалізація повинна враховувати співвідношення попиту й пропозиції; місцеположення має бути зручним по відно-шенню до постачальників сировини й матеріалів та спожи-вачів продукції; підприємство повинно бути забезпечене робочою силою; місцеположення підприємства не повинно створювати екологічне, в тому числі й соціально-еколо-гічне, напруження на території; розміщення підприємства має сприяти кооперативним зв'язкам.
На рівні регіону оптимальне розміщення продуктивних сил передбачає: врахування передумов і факторів спеціа-лізації народного господарства; комплексне розміщення народного господарства; можливість гнучкої перебудови галузевої структури під впливом науково-технічного прогре-су та ринкової кон'юнктури; задоволення соціально-еконо-мічних потреб населення регіону; екологічну безпеку ре-гіону; ефективні міжрегіональні економічні зв'язки.
Як правило, чимало факторів справляє вплив на розта-шування одного підприємства, а тим більше — народногос-подарського комплексу. Сучасне господарство характери-зується тим, що його об'єкти функціонують не ізольовано, а є елементами системи розміщення продуктивних сил. Система ця вельми складна, і її аналіз потребує серйозної спеціальної підготовки.
3. Проблеми й завдання розміщення продуктивних сил України.
3.1. Передумови стану РПС в Україні
Перехідний період в економіці країни виявився важким і з погляду розміщення продуктивних сил. Тепер стає очевидним, що у багатьох відношеннях воно не раціо-нальне. У чому ж сутність проблеми?
З одного боку, Україна — одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисель-ністю населення. За обсягом промислового й сільсько-господарського виробництва усередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняш-никова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри.
З іншого боку, продукування національного доходу на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природний приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС.
3.2. Основні проблеми науки на сучасному етапі
Розгляньмо тут лише деякі проблеми, пов'язані з територіальною організацією господарства.
1. Донедавна Україна входила до складу іншої дер-жави і її спеціалізація зумовлювалася потребами терито-ріального поділу праці тієї, вже неіснуючої країни. Тому одні галузі у нас розвинуті надмірно, перевершуючи власні потреби України (добування залізної й марганце-вої руди, виробництво чорних металів), а інші — роз-винуті слабко, невідповідне до її економічного по-тенціалу (наприклад, легка промисловість). Тому однією з основних проблем РПС у нашій країні є вдосконален-ня галузевої структури економіки, відновлення її рівно-ваги.
2. На території України зосереджені матеріало- та енергомісткі види виробництва, хоча ми відчуваємо брак енергоносіїв, кольорових металів, деякої хімічної сиро-вини. Водночас недостатній розвиток наукомістких галу-зей дисонує з наявністю потужної науково-технічної бази, інтелектуальних можливостей, великого контин-генту висококваліфікованих робітників та інженерів. Таким чином, порівняно з високорозвинутими краї-нами, структура економіки України дещо застаріла.
3. Регіональне розміщення виробництва у нас не-раціональне: надмірна концентрація матеріаломістких галузей у Донбасі й Придніпров'ї поєднується з недовикористанням ресурсів у Західному регіоні.
4. Потреба структурної перебудови економіки Украї-ни пов'язана з проблемою конверсії. На нашій території розміщувалась чимала частина військово-промислового комплексу колишнього «союзу». ВПК зосереджував ве-ликі виробничі потужності, найбільш кваліфіковані ка-дри інженерно-технічного й наукового персоналу. Нова військова доктрина України несумісна з виробництвом величезної кількості озброєнь. Проте конверсія об'єк-тивно пов'язана з перепрофілюванням підприємств, а це зумовлює скорочення споживання металу, змінює спе-ціалізацію низки машинобудівних підприємств тощо.
5. Через нераціональне розташування виробництва в Україні часто-густо постають поважні екологічні проб-леми. Доведеться розосередити промислове виробництво в екологічно найнапруженіших районах, перепрофілювати окремі підприємства, що забруднюють навколишнє середовище. Знання закономірностей розміщення про-дуктивних сил дасть змогу економістам енергійніше протестувати проти створення сумнівних — з екологічного погляду — проектів. У багатьох випадках багаторічне посилене вичерпування природних ресурсів України призвело до їхнього виснаження; постала пот-реба принципово інакше ставитись до розміщення ресурсомісткого виробництва.
6. Розвиток ринкових відносин в Україні, вихід її у світовий економічний простір стимулює створення у нас вільних економічних зон, які виокремлюватимуться не лише особливим торговим та інвестиційним режимом, але й специфікою господарської спеціалізації, напря-мами економічних зв'язків. Економіст повинен фахово обґрунтувати вибір території для зони, визначити ефек-тивність функціонування господарських структур.
ВИСНОВКИ
Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Засоби виробництва