В таблиці 1 наведено дані про виробництво електро-енергії на існуючих типах електростанцій об'єднаної енергетич-ної системи України у 1995, 2000, 2002 і 2004 pp., а в (Додаток Д) наведені дані по електробалансу за останні декілька років.

Таблиця 1

Потужність електростанцій і виробництво електроенергії

Рік | Всі електростанції | У тому числі

ГЕС | ТЕС | АЕС

потужність, млн. кВт | виробництво електроенергії, млрд. кВт • год | потужність, млн. кВт | виробництво електроенергії, млрд. кВт • год | потужність, млн. кВт | виробництво електроенергії, млрд. кВт • год | потужність, млн. кВт | виробництво електроенергії, млрд. кВт • год

1995 | 53,9 | 194,0 | 4,7 | 10,2 | 36,6 | 113,3 | 12,6 | 70,5

2000 | 52,8 | 171,4 | 4,7 | 11,5 | 36,3 | 82,6 | 11,8 | 77,3

2002 | 52,8 | 173,7 | 4,8 | 9,8 | 36,2 | 85,9 | 11,8 | 78,0

2004 | 52,9 | 182,2 | 4,8 | 11,9 | 35,2 | 83,2 | 12,8 | 87,0

За даними держкомстату (станом на 1.01.2005р.)

Дані таблиці свідчать, що за останні роки ведеться вірна політика в галузі електроенергетики. Зростає виробництво електроенергії на більш екологічних гідро- і атомних електростанціях, тоді як теплові електростанції, які забруднюють середовище і ведуть до глобального потепління зменшують свою потужність і виробництво електроенергії. Але, як відомо, потреба в енергії все збільшується, тому потрібно компенсувати зменшення ТЕС збільшенням кількості малих ГЕС. На першому місці безпека та екологія. В даний момент ми непогано забезпечені електроенергією і тому збільшення потужностей АЕС не виправдане. Краще ці гроші вкласти в енергозберігаючі технології і техніку. Майбутнє за передовими технологіями, а не за вугіллям, якого з кожним днем стає все менше.

Територіально розміщення підприємств електроенергетики та паливної промисловості можна побачити на картосхемі Додатку Е.

1.2. Рудні природні ресурси

Запаси залізних руд зосереджені в Криворізькому басейні (запаси близько 18 млрд. т), Кременчуцькому (4,5 млрд. т) і Білозерському (1,4 млрд т) залізорудних районах. Залізні руди Керченського басейну (1,8 млрд т) — осадового походження з невисоким (до 37%) вмістом за-ліза. Проте вони містять марганець (до 5%) і ванадій, що підвищує їх цінність для металургії.

Україна багата на марганцеві руди. Нікопольський марганцеворуд-ний басейн — один із найбільших у світі, його площа 5 тис. км2; рудний пласт (осадового походження) має потужність до 2 м. Загальні запаси марганцю в Україні 3,5 млрд. т., і з них промислових – 2,3 млрд. т.. Україна забезпечує 32% його світового видобутку.

Великі родовища титанових руд розробляються в Дніпропетровській і Житомирській областях. Значними є запаси уранових руд (Кірово-градська, Дніпропетровська обл.), кіноварі (ртутної руди) (Донецька, За-карпатська обл.), нікелевих руд і хромітів (Кіровоградська, Миколаїв-ська обл.). Родовище алюмінієвих руд виявлено в Дніпропетровській обл., поліметалічних руд — на Закарпатті і в Донбасі, бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Мідні руди є в Донецькій області, в Карпатах, молібден – у середньому Придніпров’ї, Побужжї, олово – у Приазов’ї, ванадій у Житомирській області. Унікальні родовища сиро-вини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельних елемен-тів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов'ї. Пошуки золота увін-чалися відкриттям у 90-х рр. родовищ у Придніпров'ї, на Закарпатті. Перспективні в цьому відношенні Приазов'я і Донбас.

Забезпеченість потреб України власними викопними ресурсами викладена у Додатку Ж.

1.3. Нерудні природні ресурси

Україна багата на гірнохімічну сировину, серед яких: ку-хонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо.

Великі запаси калійно-маг-нієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франків-ській та Львівській областях. У Львівській області на Роздольському та Яворівському родовищах є великі запаси самородної сірки, запаси якої оцінюються в 9 млрд. т. Знайдено відомі поклади кухонної солі в Словянську, Артемівську, Солотвино, Дрогобичі, Калуші, Долини.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти в Рівненській, Донецькій, Дніпропетровській областях, мармур у Карпатах, Криму. Промислові запаси бутового каменю становлять 2 млрд. кв. м., мурувального каменю - 375 млн. кв. м.. Вапняки є в Придністровському, Донбаському, Кримському ареалах, а крейда, мегель – Волинський, Подільський, Сумський ареали. Родовища бетонітів – Черкаське, Камиш–Бурунське. Промислові запаси скляних пісків – 120 тис. т. вони містяться більш як у 20 родовищах найбільші; Авдіївське, Новоселівське, Глібівське.

У Волинській і Рівненських областях, Приазов’ї та Кривому Розі є запаси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, буритин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сиро-винних ресурсів України полягають у важковидобувному харак-тері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної час-тини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду-вальних робіт тощо.

Тоді, ще 15 літ тому, багато мовилося про об’єктивні передумови для розбудови заможної самостійної України. Наводилися розрахунки Дойчебанку, що за кілька років купатимемося у молоці. Бгатства справді були шалені, і західні банкіри, найімовірніше, не брехали. Проте для суспільного розвитку значно важливішими є не об’єктивні, а суб’єктивні передумови і перш за все, як саме користуватися багатством.

2. Методи оцінки природно-ресурсного потенціалу

Використання в економічній системі природних ресурсів ви-магає їх адекватної оцінки. Існує два основних види оцінки: тех-нологічна (виробнича) та економічна. При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виража-ється в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

Дуже важливою