Прироні передумови. Західноукраїнський район має найбільш складну геологічну будову порівняно з іншими районами країни. Його східна частина розташована на Волино-Подільській плиті, південно-західна зайнята Карпатською гірською системою. З північного сходу Карпат відокремлюються Передкарпатським передовим прогином, з південного заходу – Закарпатським прогином. Саме з тектонічними прогинами пов’язані найбільш важливі поклади корисних копалин. З Передкарпатським прогином пов’язані родовища нафти (Долина, Борислав, Надвірна), газу (Дашава, Більче-Волиця), сірки (Роздол), озокериту, мінеральних вод. Закарпатський прогин багатий на кухонну сіль (Солотвино), поліметали, ануліти, барит.

Корисні копалини платформної частини району не такі різноманітні й багаті. Тут найбільше значеня має Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, а також родовища фосфоритів в Придністров’ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області). На півночі району є поклади торфу. Район багатий на сировину для будівельної промисловості.

Водними ресурсами, в тому числі питною водою, Західноукраїнський район забезпечений краще, ніж країна в цілому. Велике значення мають мінеральні води, які поширені по всій території району і становлять (поряд із гірськими, лісовими ландшафтами, покладами озокериту) основу рекреаційного господарства.

Природні рекреаційні ресурси – природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності та можуть бути використані для її організації впродовж певного часу. Напрям рекреаційної діяльності визначається економічними і соціальними потребами суспільства, загальною культурою населення. Рекреаційна діяльність – невід’ємна частина сучасного способу життя. Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об’єкти, культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина знаходить або формує, а суспільство розвиває особливі територіальні системи.

При розумному підході на території Карпатського району може активно розвиватися туризм. Будівельна промисловість також має стабільний фундамент для розвитку. Хімічна промисловість має також сировину, але слід пам’ятати збереження екологічної рівноваги в регіоні. Оскільки в районі активно прогресує рекреаційний бізнес, то варто розвивати виробництво, дивлячись з оглядкою на туристичний фон. Район має ще чималий ресурсний потенціал, але при цьому слід пам’ятати про раціональне природокористування. Так, Карпати з кожним роком все більше “лисіють” через варварську вирубку лісів, що призводить до стихійних лих у високогірних районах Карпат. Тільки розумне господарювання дає змогу отримати максимальну економічну вигоду.

4. Проблеми раціонального використання природних ресурсів регіону та його вплив на територіальну структуру народного господарства

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нера-ціональне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ре-сурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може ви-никнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом ко-рисної дії (ККД) добувних виробництв і установок.

Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (наприк-лад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.

Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгостро-кова програма переходу до системи раціонального природокори-стування.

Першочергові заходи: створення системи контролю за які-стю середовища, урахування заходів з охорони природи при роз-робці народногосподарських планів, заходів з формування еко-логічної культури населення.

Довгострокова програма - це програма переходу виробниц-тва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питан-ня економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в най-ближчому майбутньому і в перспективний період.

Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх екс-плуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енер-гетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіда-них копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

В зв'язку з цим раціональне використання і відтворен-ня природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації вироб-ництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднан-ню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале-жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос-подарства, а з другого — є ланками територіально-вироб-ничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місце-вих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи жит-лове будівництво слід виходити не лише