Блискавиця – світові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освіщення блискавками хмар.

Болото – надмірно зволожена ділянка суходолу, що має шар торфу потужністю не менше 0,3 м.

Бора – сильний холодний вітер, що направлений вниз по схилу і приносить різке похолодання.

Бореальний клімат – холодний клімат помірних широт з чітко визначеними сезонами року: “клімат снігу та лісу”.

Брижі – невеликі, неправильної форми хвилі, що виникають на поверхні води під впливом поривів вітру.

Бриз – вітер, який змінює свій напрямок два рази на добу, дме по берегах морів чи великих озер.

Буруни – хвилі, що з піною розбиваються об підводні та надводні перепони.

Буря – вітер зі швидкістю 20 м/с і більше, що супроводжується значним хвилюванням на морі та руйнуванням на суходолі.

Бєф – ділянка річки чи каналу, яка розташована безпосередньо біля шлюзу чи плотини. Ділянка, розташована вище плотини – верхній бєф, нижче – нижній бєф.

В

Венці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах.

Верхове болото – оліготрофне болото з надмірними залишками рослин, яке утворюється в умовах живлення виключно дощовими опадами.

Верховодка – підземні води, які накопичуються над тимчасовим підпором (промерзлим ґрунтом тощо).

Видимість, дальність видимості – відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими.

Випаровуваність – гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту.

Випаровування – відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері.

Високогірський клімат – клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів.

Високошаруваті хмари – молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 – 6000 м.

Висхідне сковзання – рух теплого повітря по фронтальній поверхні холодного, внаслідок якого утворюються складні хмари.

Висячий льодовик – льодовик, розташований на крутих схилах гір, який не досягає підошви хребта.

Витік – початок річки, місце з якого зявляється постійна течія води в руслі.

Витрати води – кількість води, що протікає в одиницю часу через живий переріз русла. Одиниці виміру – м3/с, на малих річках – л/с.

Витрати наносів – кількість наносів, що переносить водний потік через поперечний переріз в одиницю часу. Вимірюється в кг/с.

Витрати тепла на випаровування – один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E).

Вихор – атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч)

Вітер – горизонтальне переміщення повітря.

Вітрові течії (дрейфові) – поступові рухи води, що виникають внаслідок постійно діючих вітрів.

Вітрові хвилі – коливальні рухи води на поверхні водойм, що виникають внаслідок дії вітру.

Внутрішні води – річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо.

Внутрішні моря – моря, які з усіх сторін оточені суходолом і сполучаються з океаном протоками.

Водний баланс – різниця між надходженням і витратами води в межах окремої ділянки річкового обміну за певний період часу.

Водний переріз – переріз потоку в гідрометричному створі для визначення витрат води в ньому.

Водний режим – зміна в часі рівней і обємів води в річках озерах, болотах.

Водні маси – маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками.

Водність річок – кількість води, що несуть річки за певний період часу (рік, місяць, повінь) в порівнянні із середнім значенням для цього періоду.

Водність хмар – маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці обєму хмарного повітря.

Водогосподарчий баланс – співставлення водних ресурсів зі споживанням води в межах певного району.

Вододіл – лінія, що поділяє сток атмосферних опадів в різні річкові басейни.

Водозапаси снігу – кількість води в сніговому покрові, залежить від щільності снігу та його висоти.

Водозбір (водозбірний басейн) – територія, з якої води потрапляють в дану річку чи річкову систему.

Водоносний горизонт – шар гірської породи, в якому фільтрується вода по порах, тріщинах, пустотах під дією сили тяжіння.

Водоспад – падіння водного потоку річки з уступу.

Водосховище – штучна водойма, створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю.

Водотривкий шар – верхня поверхня водонепроникних гірських порід.

Воклюз – джерела в карстових областях.

Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.

Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.

Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,50С/100 м, при опусканні - +0,50С/100м

Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.

Г

Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.

Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму.

Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.

Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).

Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

Гігрометр – прилад для вимірювання вологості