Під час витримки відбувається виділення вологи з клею, усмоктування і змочування клеєм деревини, у результаті чого деревина воложиться, а в'язкість клею підвищується до необхідної.

Правильно встановлена тривалість загальної витримки впливає на якість склеювання. Клей, що не загустів може бути видавлений із клейового шару, а що загустів — утратить здатність змочувати деревину й усмоктуватися в неї. В обох випадках клейове з'єднання виходить неміцним.

Припустимий час загальної витримки залежить від виду застосовуваного клею.

При склеюванні синтетичними клеями холодного затвердіння час загальної витримки складає не більш 20-30 хв. Однак варто уникати збільшення тривалості загальної витримки, тому що в цьому випадку можливо часткове затвердіння клею.

Тиск при склеюванні необхідний для більш щільного зіткнення поверхонь. Тому що заготівлі, що склеюються, завжди мають деякі нерівності, тому тиск повинен бути таким, щоб забезпечити зіткнення поверхонь по всій площі.

Облицювання — це приклеювання на заготівлі з деревини, плит і на готові вироби (рамки, коробки) листових матеріалів зі шпони, плівок, пластиків, дерев'яно-волокнистих плит і фанери. Листові матеріали, що наклеюються на заготівлі або деталі готових виробів, називаються чистовим облицюванням, а заготівлі або деталі готового виробу, на яку наклеюють облицювання, — основою.

Облицювання може бути однобічним і двостороннім, а кожне з них — одношаровим або двошаровим.

При однобічному облицюванні облицювання клеять на один пласт основи, при двосторонньому — на два пласти. При облицюванні в один шар облицювання наклеюють безпосередньо на основу, при облицюванні в два шари - під лицьове облицювання наклеюють шар шпони або іншого матеріалу (марля, міткаль), названого чорновим облицюванням.

Облицювання плівковими матеріалами і пластиками. Для облицювання меблів в умовах домашніх майстерень можна застосовувати плівкові матеріали (штучні шкіри, дермантини, клейонки) і паперово-шаруваті декоративні пластики. Облицювання полягає в приклеюванні їх до поверхні основи.

При облицюванні плівковими матеріалами на підготовлену поверхню основи наносять клей, розстеляють лист плівкового матеріалу і накочують

гумовим або резиновим валиком. Прикочування валиком проводять від середини основи до її країв, щоб видавити надлишки клею. * При облицюванні можуть застосовуватися полівінилхлоридні плівки із шаром контактного клею, захищеного папером (клейкові плівки). І Облицювання плівками, що самі клеяться, виконують простим їх накочуванням на поверхню, що обробляється, з одночасним видаленням захисного папера і наступним прикочуванням плівки валиком або м'якою тканиною вручну.

Облицювання пластиком проводять пресуванням у струбцинах.

Пластики варто приклеювати до основи так, щоб не пошкодити їхню лицьову поверхню, тобто щоб не відбувалося потьмарення глянцю і зминання поверхні. Для цього пластики приклеюють при низьких тисках Із застосуванням прокладок з картону, декількох шарів обгорткового паперу, листової гуми.

Спеціальна художня обробка. Під художньою обробкою деревини розуміють всі види обробки її поверхні, спрямовані на покращення зовнішнього вигляду меблів. До таких видів обробки при обробці деревини ручними інструментами відносяться: декорування накладними профілями І лицьовою фурнітурою з деревини, різьблення і мозаїка по дереву.

Декорування фасадних поверхонь накладними профілями з деревини є найбільш доступним способом художньої обробки меблів. Для декорування застосовують профільні накладки на пласти і крайки плит і рамок, розкладки на крайки, профільні накладні стінки шухляд і інші вироби.

Наступний етап це кромкування. На краї обпиленої плити наклеюють кромку. Вона буває різного кольору, різних видів. Для обробки кантів, які підлягають частому користуванню використовують кромку, але не стирається і не відклеюється.

исновки

Розглядаючи тему "Комп'ютерні столи", ми почали з історії виникнення меблів. Ми бачимо, що меблі виникли ще в найдавніші часи і були невід'ємною часткою в житті людей. Спочатку це були примітивні меблі грубої роботи, але з роками виготовлення удосконалювалось. З кожним століттям з'являлися нові види меблів різного призначення і використання.

Комп'ютерні столи з'явилися в XX ст. і є в нашому інтер'єрі обов'язковими.

Основні вимоги для комп'ютерних столів - це зручне розташування комп'ютера та всіх периферійних пристроїв. На них, при необхідності, можна швидко встановити техніку. Опорами можуть бути коробки, ніжки, вертикальні прохідні стінки. Рекомендовані розміри: висота стільниці 77 см., висота полки для клавіатури 67,5 см.

Для того, щоб зробити комп'ютерний стіл, потрібно скласти план проекту, в який входять: визначення розмірів виробу, розміщення в приміщенні, розробка зовнішнього вигляду, вибір основи конструктивних і оздоблювальних матеріалів, розробка простої робочої документації. Маючи готовий проект, ми можемо розпочинати виконання роботи в матеріалі. Для виготовлення стола використовують ДВП і ДСП, які є економічними, високоякісними для виготовлення меблів. Ці матеріали практично не змінюють своїх розмірів в процесі експлуатації і не вимагають прийняття додаткових мір до забезпечення формостійкості.

Розпочинаючи виконання роботи в матеріалі, необхідно виконати такі етапи: розмітка, розпилення плити, свердління, з'єднання шиповими з'єднан-ня склеювання, пролакування, облицювання (при необхідності), оздоблення.

Отже, ми бачимо, щоб виконати задуманий стіл, необхідно пройти багато етапів, кожен з яких є дуже важливим, тому потрібно ретельно ставитись до свого завдання як дизайнера, так і конструктора, а майстер має увалши прочитати і виконати те, що від нього вимагають.

Список використаної літератури

1. П.Д.Бобиков. "Мебель своими руками".

2. В.Даниленко "Історія дизайну меблів та інтер'єру".

3. Каталоги: Я выбираю мебель. Идеи дома.

4. Журнали: "Салон", "Інтер'єр".

5. Б.В.Прокопович Основи проектування столярно-меблевих виробництв. -Навчальний посібник, 2003.