Торгові організації зобов'язані пред’явити підписану керівником організації (або його заступником) і головним бухгалтером довідку про реалізацію продукції за ціною того сорту, в який вона переведена, або про проведену переоцінку, якщо продукція ще не реалізована, а також довідку за підписами тих же посадових осіб про перемаркування продукції.

Про результати розгляду претензії відправник (виробник, постачальник) повідомляє одержувача у встановлений строк.

ВИСНОВОК

Отже, підводячи підсумки викладеного у даній роботі, можна дійти наступних висновків.

Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається одержувачем відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів. Одержання продукції від транспортної організації — це лише початковий момент у прийманні її. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965 року) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25 квітня 1966 року).

Правила, які регулюють перевірку продукції і товарів за кількістю та якістю, багато в чому збігаються, тому результати приймання часто оформляють одним актом. Це створює можливість подальшої уніфікації зазначених правил. Одночасно перевіряють асортимент продукції та комплектність, тару, упаковку, маркування та відповідність їх вимогам стандартів, технічних умов або договору.

Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки, незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію. Так, вагу нетто і кількість товарних одиниць у кожному місці перевіряють одночасно з відкриванням тари, але не пізніше 10 днів з моменту одержання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевій поставці надається 10 днів, а при іногородній — не більше 20 днів. Акт про приховані недоліки має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.

Якщо під час приймання продукції виявлено недостачу або порушення умов щодо якості, комплектності тощо, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечити зберігання одержаної продукції в умовах, які запобігають погіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідною продукцією. Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача.

Подальше правове оформлення результатів перевірки може бути здійснено одним із таких способів:

а) складення двостороннього акта за участю представника відправника або виготовлювача, якщо продукція одержана в оригінальній упаковці або непорушеній тарі останнього. Виклик представника місцевого постачальника для участі в перевірці обов'язковий. Представника іногороднього відправника викликають лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором;

б) відправник уповноважує на участь у прийманні іншу особу, яка перебуває в місці одержання продукції;

в) постачальник дає згоду на одностороннє приймання продукції покупцем;

г) у перевірці бере участь експерт бюро товарних експертиз або представник відповідної інспекції з якості;

д) якщо представники зазначених вище організацій не з'явилися, перевірку проводять з участю компетентного представника іншого підприємства, виділеного керівником цього підприємства на прохання одержувача;

е) до перевірки можуть залучатися компетентні представники громадськості самого підприємства-одержувача з числа осіб, затверджених для цього рішенням профспілкового комітету. Представниками громадськості не можуть бути матеріально відповідальні та підлеглі їм особи.

Результати перевірки продукції оформляють актом; його підписують усі особи, які брали участь у перевірці, і затверджує керівник підприємства-одержувача. Акт приймання з необхідними додатками до нього є підставою для пред'явлення претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. за № 254К - 96 ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР, 2003, №№ 40-44, ст.356

Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. — К., 1971. — С. 131.

Бірюков І.А. Цивільне право України. - К.: Академія, 2000.

Бойко П.С. Цивільне законодавство. - Х.: Правова література, 1999.

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М., 1997.

Василенко А.В. Цивільне право. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Гражданское право. В 2 т. / Под ред Е.В. Суханова Т. 2 – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 478 с.

Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 2: Учеб. / Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. - 2-е изд. - М., 2000.

Грамацький Е. Укладення договору зберігання за новим цивільним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 11. – С. 114.

Демиденко В.В. Основи цивільного права. - Х.: Наука, 2000.

Дзера О.В. Зобов'язальне право. Теорія і практика. - Київ: Юрінком Інтер, 1998.

Захаров П.М. Цивільні правовідносини. - Х.: Наука, 2002.

Иоффе А С, Толстой Ю К. Новый гражданский кодекс РСФСР. - Л., 1965.

Йоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций) // Отдельные виды обязательств. – М.: И-во Ленин-го у-та., 1967. – 864 с.

Калмыков Ю. X. Возмещение ущерба, причиненного имуществу. - Саратов, 1965.

Кириченко Ю. Договір охорони об’єктів як засіб забезпечення збереження майна власника // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 1. – С. 50.

Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник / За ред. В.В.Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560с.

Лисанский Ю. Договор хранения: некоторые проблемы возникающих правоотношений // Все о бухгалтерском учете. – 1999. – № 86. – С. 23.

Луць В.В. Договірне право // Основні напрями реформи цивільного права