Питання до розробників програми модернізації освіти 

Питання, розв’язанню яких треба приділити особливу увагу при створенні програми модернізації української освіти, мають бути наступними:

· Яким чином вирішити по-різному орієнтовані завдання: а) забезпечити базовий рівень освіти для всіх; б) індивідуальну траєкторію освіти для бажаючих; в) особливі форми підготовки для «проривних» проектів та програм розвитку країни? Існуюча система управління та форми надання освіти передбачають розв’язання тільки першого завдання.

· Яким чином кваліфікувати та регулювати форми освіти впродовж всього життя? Існуючі сьогодні кваліфікації описують лише початкову, середню, вищу, післядипломну освіту як окремі ланки. 

· Яким чином створити умови для отримання освіти для власних цілей, в умовах швидких соціальних, культурних та технологічних змін? Як забезпечити доступ до інформації про можливості отримання освіти для всіх? Сьогодні в Україні немає ринку освіти, якщо його розуміти як забезпечення вибору, а існує уніфікована, регульована державою, освіта різних форм власності на заклади освіти.

· Яким чином за рахунок освіти досягти включення в нормальне соціальне та культурне життя людей з особливими потребами? Зараз домінує практика ізоляції їх в окремих закладах.

· Яким чином перейти від стандартів освіти, притаманних індустріальному суспільству, тобто стандартів на уніфіковані системи знань, до стандартів технологічного суспільства, тобто стандартів на процедури та формати отримання освіти?

· Яким чином створити систему оцінювання якості освіти, яка б забезпечувала оцінку з точок зору різних суспільних інтересів? Сьогодні ми маємо тільки державну систему оцінки, і то тільки по окремих параметрах. Наприклад, не існує такого критерію оцінювання якості, як успішність на ринках праці та кар’єра випускників різних навчальних закладів. 

· За рахунок яких механізмів можна створити освітню політику, яка б надала можливість доступу до управління носіїв різних інтересів. Проголошений перехід до державно-громадської системи гальмується сьогодні браком демократичних форм управління освітою.  

1 ЮНЕСКО, 1999р.
2 Так, за даними експертів, у дитячих садках Херсонської області на харчування дітей у 2000 році виділялося усього 8 коп., а у 2001 – 26 коп. (Український Регіональний Вісник, № 21, 15 червня 2001 року, с.18).
3 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення № 407, 1999 р., с.41.

4 Tony Levitas, Jan Herchinsky, LARGIS, 2001.
5 «Розвиток людських ресурсів» у: Україна. Відновлення зростання на засадах справедливості: Меморандум про економічний розвиток України. Економіка країн світу: дослідження Світового Банку, 1999 рік.

6 «Проведення дослідження ефективності застосування негрошових операцій у процесі виконання державного бюджету» у: Збірнику досліджень з ефективності роботи державних організацій України, Київ 2001, с. 53-69.
7 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення № 407, 1999 р., с.32
8 Закон України “Про професійно-технічну освіту”, с. 5
9 Про низьку ефективність професійно-технічної освіти дивіться наступний розділ даного документа. 
10 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення № 407, 1999 р., с.34

11 За даними Світового Банку, 1992-1993 рік.

12 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення 
№407, 1999 р., С.36.
13 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення 
№407, 1999 р.

14 White Paper On Vocational Education and Training in the Republic of Lithuania. Ministry of Education and Science. Ministry of Social Security and Labour. Vilnius 1999
15 «Політика у сфері освіти» у: Економічне зростання на засадах справедливості. Український погляд. Світовий Банк; документ для обговорення № 407, 1999 р.

16 Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991 року із змінами та доповненнями.
17 Держкомстат, Статистичний бюлетень «Середні навчальні заклади України на початок 2000/01 навчального року». – Київ, 2001. 
18 Держкомстат, Статистичний бюлетень 
«Основні показники діяльності вищих навчальних 
закладів України на початок 2000/2001 навчального року». – Київ, 2001.
19 Наприклад, у Польщі в 1999 році понад чверть студентів навчалася в недержавних вищих навчальних закладах (див. журнал «Маркетинг в Україні», №3 (9), липень-вересень 2001, с. 43).
20 Зокрема, у ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації частка таких студентів складає 40%, у ВНЗ III та IV рівнів акредитації – 50% (див.: Держкомстат, Статистичний бюлетень «Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року». – Київ, 2001). 

21 Див. Державна податкова адміністрація України, Лист від 29 січня 1998 р. №846/11/15-0116 «Про оподаткування закладів і установ освіти».
22 Дивіться розділ «нераціональне фінансування».

23 Дивіться розділ глави II. Освітня система України, а також Додаток 5. Огляд деяких нормативних актів та рішень уряду щодо освіти

24 «Україна ХХІ століття».
25 Про розподіл повноважень детальніше дивіться у додатку 8. Розподіл функцій та повноважень.

27 Вище, у частині 1 цього документу в розділі “Підвищення ролі інших учасників освітнього процесу” наведені приклади розподілу повноважень, що історично склалися в розвинутих країнах світу. Вони можуть слугувати відправною точкою для обговорення варіантів політики щодо розподілу повноважень для української освіти.
28 Дивіться Додаток 5. Огляд деяких нормативних актів та рішення уряду щодо освіти.

29 Перші питання для розробки такої програми наведені нижче, у заключенні цього документу.