Матеріальні затрати підприємства дорівнюють 1086,6 тис. грн.,

Раціональність використання ресурсів визначається порівнянням фактичних витрат з нормативними, а також розрахунком таких показників, як:

матеріаловіддача, яку обчислюють за формулою:

М===3,3

матеріаломісткість – відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню і визначається за формулою:

М===0,3

Для того, щоб визначити матеріалорентавбельність, необхідно спочатку знайти суму прибутку, яка знаходиться так:

Пр= Qв – С/в= 3568-2961,44=606,56(тис. грн.)

Отже, М===0,55

Всі величини записую в таблицю 4.4.

Таблиця 4. 4. Показники використання матеріальних ресурсів

Найменування показників | Одиниці вимірювання | Числове значення

Обсяг виробництва:

у натуральному вираженні

у вартісному |

Шт.

Тис. грн. |

16467

3568

Матеріальні затрати | Тис. грн. | 1086,6

Матеріаловіддача | Грн. ТП/грн. Мз | 3,3

Матеріаломісткість | Грн. Мз/грн. ТП | 0,3

Сума прибутку | Тис. грн. | 606,56

Матеріалорентабельність | Грн.Пр/грн. Мз | 0,55

Норма витрат передбачає як корисне використання ресурсу, так і незворотні відходи і витрати ресурсу. При нормуванні затрат матеріально-технічних ресурсів велике значення має правильний вибір вимірника, тобто того показника, по відношенні до якого встановлюються норми витрат. Норма витрат і зносу матеріально-технічних ресурсів слугують також засобом контролю за раціональним використанням цих ресурсів в процесі виробництва.

Розділ 5

Прсонал підприємства, продуктивність праці, організація і оплата праці

Персонал підприємства ІнтерКом» являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності і формується під впливом внутрішніх факторів(характер продукції, технології, організації виробництва тощо) та зовнішніх факторів(демографії, юридичних і моральних норм, умов праці тощо). Розрізняють промисловий і непромисловий персонал.

До промислового – виробничого персоналу входять працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.

До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади.

Весь персонал поділяється на чотири категорії:

Керівники – фахівці, що займають керівні посади, приймають рішення і несуть за них відповідальність в силу високого рівня наукової і освітньої підготовленості (директори, начальники, завідуючі на підприємстві, у структурних підрозділах, головні спеціалісти),

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні, фінансові та інші функції (маркетологи, інженери, юристи тощо),

Службовці здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (обліковці, креслярі, секретарі, касири),

Робітники безпосередньо зайняті у виробничій сфері для створення матеріальних цінностей. Розрізняють:

Робітники основного виробництва – ті, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції,

Допоміжні – ті, що виконують функції обслуговування основного виробництва.

Поступово з розвитком виробництва чіткі межі між основними і допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема, наладчиків, механіків) зростає.

Структура персоналу підприємства, цеху, дільниці характеризується співвідношенням різних категорій працівників. Для аналізу структури визначають і порівнюють питому вагу кожної категорії працівників (Пкп) в загальній середньообліковій чисельності персоналу підприємства (П):

Пкп = Пі /П ,

Де Пі – середньооблікова чисельність працівників і-ї категорії, чол.

Продуктивність праці – це виготовлення продукції одиницею виробництва за певний період або кількість витраченої праці на виготовлення одиниці продукції.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності і праці залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств або їх підрозділів. Методи вимірювання продуктивності праці: прямий за виробітком і обернений – за трудомісткістю.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за кількість і якість виконаної роботи або послуг.

Загальний заробіток складається з основної і додаткової зарплати. Оплата праці здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування тарифної системи, преміювання, форм і системи оплати праці.

Використовують дві форми оплати: відрядна і почасова. Системи участі в прибутках диференціюється залежно від показників та засобів мотивації.

Персонал даного підприємства складається із 160 осіб, з них управлінський персонал налічує 24 чол.(керівники – 7чол., спеціалісти – 7чол., службовці – 10чол.) і робітники (136чол.). виробіток одного працюючого дорівнює 22300грн.

Середня заробітна плата 1-го працюючого = 446 грн. середній розряд роботи – 4,3. середній розряд робітників – 4,0. річний фонд оплати праці становить:

160*446*12=856320(грн.)

Нарахування на зарплату:

856320*0,375=321120(грн.)

Річний фонд оплати праці розподіляється на безпосередній фонд оплати праці і фонд преміювання

Всі розрахунки записую в таблицю 5.1.

Таблиця 5.1. Персонал підприємства.

Показники | Одиниці вимірювання | Розрахункові

1. Обсяг виробництва | Тис. грн. | 3568

2. Виробіток одного працівника | Грн.. | 22300

3. Чисельність персоналу | Осіб | 160

4. управлінський персонал і спеціалісти (15%ПВП).в т. ч. | Осіб | 24

- керівники | Осіб | 7

- спеціалісти | Осіб | 7

- службовці | Осіб | 10

5. Робітники (85%ПВП).в т. ч: | Осіб | 136

- основні робітники (80% від робітників) | Осіб | 109

- допоміжні робітники (20% від робітників) | Осіб | 27

Виробіток продукції на 1-го робітника | Грн. | 26,235

Складаємо баланс робочого часу на 2006 рік.

Відповідно до календаря робочого часу на 2006 рік (Мінпраці і соціальної політики) кількість робочих днів складає 253 або 2024 год. Для всього персоналу: 2024*160=323840 год.

Однак всі працівники відповідно до Закону про відпустки побувають у чергових відпустках, а це в середньому 24 календарні або 18 робочих днів, отже час перебування у відпустках 18*8*160=23040год.

Час виконання державних обов’язків та час захворювання складають 5% тобто 5/100*323840=16192 год.

Робочий час