- густина повітря кг/мі;

- кінематична в’язкість повітря мІ/с;

- довжини всіх ділянок повітроводів , , , , , , , .

Приймаємо швидкість руху повітря в повітроводі рівною м/с (згідно [15]).

Далі розраховуємо площу перерізу повітроводу за формулою (9.1)

мІ.

Визначаємо діаметр повітроводу для всіх ділянок, крім 4-5 і 5-6, за знайденим значенням площі останнього за формулою (9.2)

м.

Заокругливши отримане значення до найближчого більшого стандартного, отримаємо .

Визначаємо число Рейнольдса на ділянці повітроводу за формулою (9.3)

.

Знаходимо коефіцієнти гідравлічного опору за формулою

.

Визначаємо число Рейнольдса і коефіцієнт гідравлічного опору для ділянки 4-5 повітроводу, діаметр якої дорівнює 0,25 м.

,

.

Визначаємо ступінь стиску конфузора за формулою (9.10)

.

Коефіцієнт місцевого опору плавного звуження визначається за формулою (9.9)

.

Коефіцієнт місцевого опору плавного розширення визначається за формулою (9.11)

.

Тепер визначаємо втрати тиску в повітроводах системи вентиляції за формулою (9.8)

Визначаємо повний тиск з запасом 10 % на непередбачений опір в системі

Па.

Визначаємо подачу вентилятора з урахуванням втрат в розмірі 10 %

м3/год.

За визначеними параметрами вибираємо відцентровий вентилятор Ц-8-18 (ВВД) N8 і 9, м3/год., і Па, , об/хв.

10 ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ТРАНСПОРТУВАННЯ ГАЗУ НА ДІЛЯНЦІ КС КОМАРНО – ГВС ДРОЗДОВИЧІ ПРИ ЗАВАНТАЖЕНІ ГАЗОПРОВОДУ НА 80%

Комарнівське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів є одним зі структурних підрозділів управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” ДК “Укртрансгаз”. Основне завдання підприємства – надійна подача газу з системи газопроводів Івацевичі-Долина і Київ-Захід України на експорт в газопровід Комарно-Дроздовичі Держкордон-Польща, а також безперебійне забезпечення газом споживачів Львівської області.

Організаційна структура Комарнівського ЛВУМГ є типовою функціональною структурою, тобто робота цього підприємства побудована у відповідності з видами робіт, що виконується його підрозділами.

До складу управління входять такі структурні підрозділи. Газокомпресорна служба КС (ГКС). Забезпечує безперебійний транспорт газу на експорт в Польщу. Служба займається експлуатацією одного компресорного цеху, основного та допоміжного технологічного обладнання. До основного обладнання входять три газоперекачувальні агрегати (газотурбінна установка ГТ-6-750 та відцентровий нагнітач Н-300-1,23), а також установки очищення та охолодження газу.

Лінійно-експлуатаційна служба магістральних газопроводів (ЛЕС).

Займається експлуатацією 491 км магістральних газопроводів і газопроводів-відгалужень та арматури, яка на них встановлена. Сфера діяльності служби спрямована також на забезпечення безперебійної подачі газу промисловим споживачам, надійної та ефективної роботи газопроводів, основного і допоміжного обладнання, механізації трудомістких робіт. Крім того служба обслуговує 23 ГРС, які забезпечують природним газом 4 райони Львівської області.

Служба обліку газу (СО). Займається роботою, пов’язаною з обліком газу, що подається усім споживачам, та контролем за вчасною оплатою наданих транспортних послуг.

Служба контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВП і А). Обслуговує системи агрегатної, цехової, станційної автоматики, лінійної і центральної телемеханіки, системи протипожежної автоматики та інші допоміжні системи.

Служба енерговодопостачання (ЕВП). Забезпечує електро-, водо- і теплопостачання об’єктів і споруд управління, насосних станцій і каналізації.

Механічна служба (МС). Займається забезпеченням всіх структурних підрозділів управління автомобілями, технологічним і спеціальним транспортом.

На рисунку 9.1 зображено графічна інтерпретація організаційної структури підприємства.

Рисунок 9.1 – Організаційна структура Комарнівського ЛВУМГ

Собівартість – це затрати на виготовлення і реалізацію продукції. Для транспорту газу використовують поняття собівартості річного обсягу газу.

Собівартість є якісним узагальнюючим показником, в якому відображаються практично всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства:

- використання основних фондів;

- використання палива, енергії, матеріалів, реагентів;

- рівень продуктивності праці;

- організація матеріально-технічного постачання і збуту;

- ефективність управління і т.д.

Величина собівартості в значній мірі залежить від особливостей використовуваної техніки і технології, рівня організації виробництва та праці. Впровадження у виробництво новітніх досягнень технічного прогресу, більш досконалих і наукових методів виробництва та праці створює об’єктивні передумови для зниження рівня затрат на виробництво продукції, що в свою чергу дозволяє зменшити собівартість транспортних послуг.

Зниження собівартості транспортування газу дозволяє знизити ціну його реалізації споживачам. По-друге, зниження собівартості пов’язане з більш раціональним та економним використанням ресурсів, що має суттєве значення на сучасному етапі розвитку газотранспортної системи України.

За характером зв’язку з обсягом виробництва затрати класифікуються на:

- умовно постійні – такі, які практично не змінюються при зміні обсягів транспортованого газу (затрати на утримання будівель і споруд, заробітна плата, амортизаційні відрахування, адміністративно-управлінські видатки, затрати на охорону виробничих об’єктів і т.д.);

- умовно змінні – змінюються пропорційно зміні обсягів транспорту газу, (паливо, газ на власні потреби, витрати газу, сировина, матеріали реагенти, електроенергія,).

При збільшенні обсягів транспорту газу собівартість одиниці продукції зменшується. Тому необхідно максимально завантажувати обладнання.

Основною задачею аналізу собівартості є виявлення резервів з метою систематичного зниження затрат на транспорт газу. Він включає в себе наступне:

- загальну характеристику динаміки собівартості газотранспортного об’єднання;

- дослідження зміни структури собівартості і виявлення впливу структурних змін на загальну зміну собівартості;

- встановлення причин, факторів, що впливають на досягнуті результати , і визначення кількісної міри впливу кожної з них;

- виявлення резервів зниження собівартості.

Аналіз починають з загальної оцінки досягнутого рівня собівартості і виявлення тенденцій в її зміні.

До числа важливих задач аналізу собівартості продукції відносять вивчення структури собівартості і визначення впливу окремих статей затрат на її динаміку, без чого неможливо виявити резерви подальшого зниження собівартості; також це пов’язано з тим, що затрати всіх видів різні по своїй економічній природі, відіграють різну роль у формуванні собівартості.

При аналізі структури затрат на транспорт газу порівнюються планові і фактичні витрати по економічним елементам, і встановлюють причини відхилення по кожному з них. З метою правильної оцінки роботи підприємства необхідно поділити відхилення на залежні і незалежні від об’єму транспортованого газу.

Таким чином методика аналізу собівартості полягає в аналізі структури затрат на транспорт газу, аналізі собівартості за економічними показниками і аналізі