В даному розділі проведемо розрахунок собівартості перекачування газу на ділянці КС Комарно – ГВС Дроздовичі газопроводу DN 700 і DN 500. Вихідними даними для проведення розрахунку є проектні та фактичні режими роботи даної ділянки газопроводу а також економічні аспекти роботи підприємства.

Для розрахунку собівартості транспортування газу, необхідно вести чіткий облік облік затрат на перекачування газу та облік витрати та втрат газу. Це дасть змогу більш точніше провести розрахунок і спланувати економічну діяльність на плановий різ з необхідним показником рентабельності підприємства. Левова частка затрат на перекачування газу, враховуючи його сьогоднішню високу вартість, припадає на втрати газу в газопроводах на КС, для використання в технологічних потребах. Тому, на сьогоднішній день, важливим питанням є використання енергозберігаючих технологій, та зменшення до мінімуму втрат газу.

Діюча практика обліку затрат не забезпечує формування необхідної оперативної, своєчасної інформації в межах різних ієрархічних рівнів для прийняття управлінських рішень. Це пояснюється такими причинами: невідповідністю методичних засад організації обліку затрат вимогам ефективного управління, низьким рівнем аналітичності обліку, відсутністю належного контролю в місцях виникнення затрат.

Тому приведення існуючої системи обліку затрат у відповідність до інформаційних запитів користувачів різних ієрархічних рівнів управління виробничо-комерційною діяльністю підприємств нафтової та газової промисловості заслуговує на уважне і детальне вивчення.

Відображення принципів, методів і процедур здійснення обліку забезпечується затвердженим на підприємстві наказом про облікову політику, який обов’язково передбачає методику обліку затрат.

Необхідно зазначити, що на організацію обліку затрат виробничо-комерційної діяльності впливають різноманітні фактори, основними з яких, як справедливо зауважують Ф.Ф. Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М. Шулягова, є: види діяльності, характер виробництва продукції, яка виготовляється, структура управління й розміри підприємства, особливості технології й організації виробництва.

Проблемі організації обліку затрат присвятили свої роботи такі науковці, як П.С. Безруких, Ф.Ф .Бутинець, Б.В. Івашкевич, А.Н. Кашаєв, В.П. Завгородній, А.М. Герасимович, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, П.Е. Горбатенко, Ю.Я. Литвин, О.І. Малишкін, Н.М.Малюга, В.В. Сопко. У цих роботах були розглянуті основні питання організації облікового та контрольного процесів. Але їхні дослідження стосувалися, зокрема в частині затрат, лише питань організації обліку затрат у системі управління підприємством, однак через зміну умов функціонування підприємств нафтової і газової промисловості на етапі розвитку ринкових відносин виникла необхідність наукового дослідження особливостей організації їх облікового процесу затрат виробничо-комерційної діяльності, які раніше ніким не розглядались.

Концепція ефективної організації обліку затрат базується на дотриманні таких загальних принципів:

- показники обліку затрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) повинні бути погоджені з плановими й нормативними показниками;

- документування затрат у момент їх здійснення, відображення затрат за нормами й відхиленням від норм;

- затрати, які відносяться до виробництва продукції (робіт, послуг), повинні бути включені до її собівартості;

- усі затрати через систему рахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об’єктами обліку (центрами відповідальності) затрат і статтями затрат;

- калькуляція собівартості продукції (робіт, послуг) розраховується на основі даних бухгалтерського обліку затрат.

Облік затрат виробництва на підприємствах нафтової та газової промисловості може здійснюватись одночасно кількома методами, зокрема, попроцесним і нормативним.

Застосування методів обліку затрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах нафтової і газової промисловості визначається рядом факторів, які можна звести у дві групи: галузеві особливості й організаційні передумови.

Галузеві особливості обліку затрат виробничо-комерційної діяльності, залежать від виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, технологічної структури діяльності. Такі роботи змінюються залежно від умов і впливають на організацію обліку затрат.

Важливими організаційними передумовами ефективної організації обліку затрат є:

- рівень розвитку обліку, оскільки залежно від деталізації обліку за місцями виникнення затрат і центрами відповідальності змінюється й ступінь його аналітичності;

- здійснення оперативного контролю за затратами та собівартістю продукції.

Для забезпечення менеджерів підприємств нафтової і газової промисловості необхідною інформацією доцільно застосовувати прогресивний спосіб документування відхилень від норм у ході виробництва, який дозволяє оперативно виявляти причини відхилень і впливати на них із метою попередження негативних наслідків і для прийняття рішень. Повнота такої інформації, з одного боку, має скорочувати період її подання, а з іншого, – розширювати можливості управлінського впливу на процес формування собівартості продукції.

Використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів повинно контролюватися бухгалтерією відповідно до встановлених нормативів для підприємств нафтової та газової промисловості на підставі первинних і зведених документів.

Необхідно відмітити доцільність наведення на підприємствах нафтової і газової промисловості всіх необхідних первинних документів і регістрів, якими оформляють проведені господарські операції щодо використання ресурсів, окремими додатками до Положення про облікову політику. Це забезпечить використання всіма підприємствами одних і тих самих документів для відображення типових господарських операцій.

Заключним етапом обліку виробничих затрат є калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг). Результатом цього є калькуляція собівартості будівництва свердловин, видобутку нафти й газу та послуг із транспортування газу.

На підприємствах із транспортування газу результати фінансово-господарської діяльності визначаються в цілому по ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, а тому затрати на транспортування газу структурними підрозділами (ЛВУМГ) та філіямиУМГ) передаються через взаємні розрахунки (рахунок 68) на баланс дочірньої компанії щомісячно. При цьому собівартість транспортування 1000 м3 газу розраховується як частка від ділення суми затрат із транспортування газу на об’єм транспортованого газу.

Аналогічно визначаються кінцеві фінансові результати в цілому по ВАТ “Укрнафта,” при цьому затрати структурних одиниць, якими є УБР і НГВУ, передаються щомісячно на баланс компанії шляхом оформлення авізо через взаємні розрахунки.

На основі результатів дослідження виробничо-комерційної діяльності бурових підприємств ВАТ “Укрнафта ” встановлено, що в їх виробничій структурі немає чіткого поділу між виробничими підрозділами, між основним і допоміжними виробництвами.

Такі