Немає єдиного підходу при розмежуванні окремих виробництв газотранспортних підприємств (так, дефектоскопічна лабораторія може бути віднесена як до допоміжного виробництва ЛВУМГ, так і до обслуговуючого виробництва УМГ).

З огляду на необхідність удосконалення внутрішньогосподарського обліку затрат для управління виробничо-комерційною діяльністю газотранспортних підприємств, виникає необхідність розробити таку їх модель, яка була б адекватною сучасним ринковим умовам господарювання та враховувала б особливості підприємств із транспортування газу, у тому числі послідовність окремих технологічних процесів і виконавців, які безпосередньо пов’язані з транспортуванням газу.

Удосконалення діючої практики обліку на підприємствах нафтової і газової промисловості має здійснюватися в напрямі організації обліку затрат у розрізі центрів відповідальності (технологічних етапів циклу будівництва свердловин, видобутку нафти і газу, транспортування природного газу, окремих свердловин, лінійних газопроводів і служб). Це дасть можливість підвищити рівень достовірності, аналітичності про кожну виробничу службу, кожен структурний підрозділ.

У результаті такого підходу буде повна інформаційна забезпеченість усіх аспектів виробничо-комерційної діяльності зазначених підприємств. Це пов’язане з тим, що зі збільшенням масштабів діяльності збільшується кількість рівнів управління. При створенні багаторівневого апарату управління виникають проблеми щодо обміну інформацією, координації рішень, збільшується ймовірність прийняття різними ланками управління суперечливих рішень.

Одним із шляхів вирішення проблеми, пов’язаної з зниженням собівартості видобутку нафти й газу та собівартості транспортованого газу, є покращення організації, яка має ґрунтуватись на взаємозв’язку системи управління виробничо-комерційної діяльності підприємств і системи обліку затрат за центрами відповідальності. 

З метою вирішення проблеми оперативності та якості управлінських рішень запропоновано організацію обліку затрат на підприємствах нафтової і газової промисловості здійснювати за центрами відповідальності в межах кожного технологічного етапу транспортування природного газу, будівництва свердловин і видобутку нафти і газу.

Оскільки на досліджуваних підприємствах із транспортування газу має місце накопичення затрат тільки в розрізі основного, допоміжного й обслуговуючого виробництва, тому головна ланка, яка безпосередньо зайнята в процесі транспортування газу (бригади з експлуатаційного обслуговування та ремонту технологічного обладнання компресорних станцій, ремонту й обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, ремонту й обслуговування електрообладнання та лінійно-відновлювальні бригади), лишається поза увагою.

Недосконалість контролю на газотранспортних підприємствах полягає в тому, що контроль не поширюється на центри відповідальності й, відповідно, не виявляє причин і винуватців перевитрат матеріальних ресурсів.

10.1 Економічна сутність і класифікація затрат в трубопровідному транспорті газу. Методи і засади планування собівартості

В собівартість роботи магістральних трубопроводів включають:

пуско-налагоджувальні витрати, пов’язані з підготовкою до постійної експлуатації лінійної частини і наземних споруд;

- затрати, безпосередньо пов’язані з експлуатацією трубопроводів, включаючи витрати на управління ними;

- затрати, пов’язані з вдосконаленням технології і організації перекачки;

- амортизаційні відрахування від вартості основних фондів.

В собівартість роботи трубопровідного транспорту газу не включають:

- вартість перекачуваного газу;

- витрати на соціально-культурно-побутові потреби;

- витрати, що компенсуються з фондів економічного стимулювання і інших фондів, які утворюються з прибутку, а також цільових асигнувань і інших джерел;

- витрати підприємства на виконання робіт (послуг) не пов’язаних з перекачкою.

З метою обліку, аналізу та планування затрат, останні прийнято класифікувати за відповідними ознаками. Розглянемо більш детально загальноприйняті способи класифікації затрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

За характером зв’язку з обсягами транспортування і зберігання всі витрати поділяють на:

- умовно-змінні, які змінюються пропорційно до зміни обсягів транспортування і зберігання газу (паливо і енергія для технологічних потреб, технологічно-неминучі втрати газу при його транспортуванні і зберіганні);

- умовно-постійні - не залежать від обсягів транспортування і зберігання газу (затрати на утримання будівель і споруд, заробітна плата, амортизаційні відрахування, адміністративно-управлінські видатки, затрати на охорону виробничих об’єктів і т.д.).

До найбільш поширених способів класифікації затрат відносять їх групування за такими ознаками:

- за місцем виникнення затрат;

- за видами продукції (робіт, послуг);

- за напрямками витрат;

- за видами витрат.

В трубопровідному транспорті газу витрати групують за наступними напрямами:

- очистка, осушка і одоризація;

- утримання лінійної частини, ГРС, ГРП, засобів зв’язку;

- компримування газу;

- підземне зберігання газу;

- загальногосподарські витрати;

- адміністративно-управлінські витрати.

Групування затрат за напрямами їх використання дозволяє встановити співвідношення між витратами, які безпосередньо пов’язані з процесами транспортування і витратами по обслуговуванню і управлінню трубопровідним транспортом. Це важливо для аналізу і контролю за правильним і економним використанням коштів на утримання апарату управління.

Групування за видами витрат включає в себе класифікацію:

- за економічними елементами;

- за калькуляційними статтями витрат.

В даний час у трубопровідному транспорті газу використовується наступна класифікація затрат за економічними елементами:

- заробітна плата (основна і додаткова);

- відрахування на соціальні потреби;

- електроенергія (покупна);

- газ на власні потреби;

- матеріали, пара, вода, реагенти;

- втрати газу;

- амортизація основних фондів;

- інші витрати.

В кожну з перелічених груп входять первинні затрати, однорідні за своїм економічним змістом незалежно від того, де вони виникли і для яких цілей. Структура собівартості роботи трубопровідного транспорту за економічними елементами не залишається постійною.

Вона змінюється під впливом різноманітних факторів (технічний прогрес, вдосконалення технології і організації транспортування і т.д.). В цілому для трубопровідного транспорту характерним є велика доля матеріальних затрат і в першу чергу амортизації основних фондів, електроенергії на перекачку, газу на власні потреби і незначна доля затрат на оплату праці.

Групування затрат за економічними елементами, як правило не дає уявлення про напрями, призначення і місце виникнення затрат. Такий спосіб групування не дозволяє визначити собівартість одиниці продукції (робіт, послуг). Тому важливого значення набуває інший спосіб групування затрат - за калькуляційними статтями.

Групування за статтями витрат дає можливість визначити собівартість окремих видів продукції (робіт,