Визначення митної вартості потрібно, коли йдеться про товари, до яких застосовуються адвалерні або комбіновані види мита.

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості това-рів.[5] Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою він може бути проданий у країні призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість товару, як ціну СІF в місці, де перетинання мит-ного кордону країни призначення. Крім того, визначено ще Одну важливу умову стосовно цінових показників — ціна товару має бути нормальною ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Подальшим кроком у світовій уніфікації методів ви-значення митної вартості товару як основи нарахування мита на імпортовані товари, був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, яким сьогодні керуються усі розви-нуті країни та більшість країн, що розвиваються, є так зва-ний Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його поло-жень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з Кодексом митна вартість товару — ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання певних умов.

Перша з них — необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкрет-ного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар. Зміст другої умови по-лягає в тому, що ціна угоди або реалізація самої угоди за-лежить тільки від якісних та кількісних характеристик са-мого товару. Третя та четверта умови обумовлюють, що чаcтина прибутку, у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові. Експортер та імпортер не взаємозалежні.

Таким чином, починаючи з 1950 року, світові торговель-ні відносини, враховуючи напрацьований досвід, регулюю-ться визначенням такої категорії як «митна вартість това-ру». Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортова-ного товару базуються на, так званій, ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на паку-вання, перевезення і таке інше. Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ці-ни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності по-трібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводять-ся на підставі витрат виробництва, вартості сировини та ма-теріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією то-вару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової ціни.

На даний час існують такі методи визначення митної вартості :

1) за ціною угоди;

2) за ціною угоди з ідентичними товарами;

3) за ціною угоди щодо подібних товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості;

6) резервний.

Останні стосуються імпортованих товарів, проте у разі необхідності вико-ристовуються за порядком їхньої нумерації:

1. Митна вартість імпортованого товару може визначатися за ціною угоди, що підлягає сплаті за товар на момент пе-ретину митного кордону з додаванням до неї витрат на транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав поку-пець, платежів за використання об'єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг, які надавалися покуп-цем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого пере-продажу. Застосування цього методу можливо тільки за відсутності певних обмежень щодо даного товару та за умо-ви, що експортер і імпортер не є взаємозалежними особа-ми.

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів митна вартість визначається у разі неможливості використання першого методу. Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістю та репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути причиною відмови вважати то-вар ідентичним. Разом з тим, обмеження застосування цьо-го методу полягає в тому, що ідентичні товари вже продані до країни імпорту та ввезені одночасно з оцінюваними або не раніше ніж за 90 днів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарів приблизно однакові.

3. Метод визначення митної вартості, де за основу розра-хунку береться ціна угоди щодо подібних товарів, вважає подібними товари, які мають схожі характеристики та створені зі схожих компонентів, внаслідок чого вони вико-нують однакові функції. Крім того, ці товари мають вважа-тися комерційне взаємозамінними. Ідентифікуючи їх, слід враховувати якість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження та товаровиробника.

4. Визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні чи подібні товари продаватимуться у країні в незмін-ному стані. Основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари про-даються найбільшою партією на території країни імпорту в термін, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бути взаємозалеж-ними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, за-гальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи прода-жу товару в країні імпорту. Крім того, віднімаються витра-ти на транспортування, страхування, навантаження та роз-вантаження в країні імпорту. За відсутності даних на то-вар, ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов