Іншим важливим моментом є узгодженість між цільовим ВК та лібералізацією поточного рахунку. Вважається, що рух короткострокового капіталу може бути обмежений, якщо є порівняльними ВП та потреби внутрішньої кредитної політики, тобто коли діє виправдана комбінація різниці у процентних ставках та зміні ВК, яка обмежує короткострокову процентну вигоду для портфельних інвесторів. Проте дехто не поділяє цю теорію та вказує на доцільність відтермінування лібералізації транзакцій з капіталом у тих країнах, які ще не до кінця ліквідували обмеження на експортно-імпортні операції, до тих пір, поки структура рахунків капіталу не буде приведена у відповідність до аналогічних рахункі розвинених країн. Також вважають за доцільне запровадити тимчасовий податок на короткострокові переміщення капіталів у вигляді резервування певної суми у центральному банку;(4)
Більшість вчених погоджується, що для країн з перехідною економікою є більше варіантів курсоутворення ніж прив`язка курсу та вільне плавання. Пропонуються три перехідні режими: гнучкий цільовий ВК (flexible exchange rate targeting, межі коливань змінюються для підтримки рівня цільовою інфляції, який визначається через паритет процентних ставок), цільові зони з м`якими межами або з буферами (target zones with soft margins or buffers, у випадку сильного спекулятивного тиску на грошову одиницю, уряд має можливість не дотримуватись меж коливань/коридору, однак повинен оголосити про неодмінние повернення у ці межі, коли це дозволить зробити ситуація), довідкові курси (reference rates, із зобов`язанням не проводити інтервенції у спосіб, що спричинить порушення рівноважного курсу) та моніторингові межі (немає інтервенцій всередині коридору/меж, однак офіційне підтвердження проведення інтервенцій у випадку порушення меж, з метою повернути ВК у коридор). У всіх випадках РВК має бути простим та прозорим. (4)