1.1.2 Ситовий аналіз

Ціль ситового аналізу – розділення механічної суміші мінералів шліху різної розмірності на класи, однорідні за гранулометрією, що дозволяє здійснювати більш точну подальшу сепарацію.

Ситовий аналіз необхідний при нерівномірному шліху, так як розділяти мінерали, які значно різняться за величиною зерен, дуже важко. У випадку дрібнозернистих, однорідних за розміром зерен шліхів ситовий аналіз в окремих випадках може не здійснюватися. При обробці нерівномірно зернистого шліху для виділення чистих за складом і однорідних за гранулометрією фракцій шліх просіюється через сита. Звичайно при шліхових аналізах достатній розсів на ситі 1 мм. У результаті цього від шліху відокремлюється крупнозерниста частина, кількість якої звичайно невелика, а головна маса шліху складається з рівномірно зернистого матеріалу. Виділена крупна фракція (+1 мм) представлена дрібними уламками порід, крупними зернами чи зростками мінералів. Вона зважується і упаковується в окремий пакет. Після закінчення мінералогічного аналізу всіх інших фракцій крупна фракція також проглядається під бінокуляром, так як і в ній можуть оказатися крупні зерна або зростки рудних мінералів, які потрібно врахувати при кількісному аналізі. Відсіяна рівномірно зерниста частина шліху (-1 мм) підвергається подальшій обробці. [1]

1.1.3 Відбір середньої проби

Середньою пробою шліху називається така проба, яка відображає середній якісний і кількісний мінералогічний склад початкової ваги проби. Вага шліху нерідко досягає значної величини. Обробляти всю таку пробу немає необхідності, так як це значно підвищує ціну обробки. Повна обробка здійснюється лише у виняткових випадках: при вирішенні спеціальних питань, пов’язаних з промисловим використанням шліху, або з проведенням досліджень. У тому випадку, коли початкова вага шліху менше 10 г, вся проба йде в обробку без скорочення.

Середня проба береться від однорідного за величиною зерен матеріалу. Чим більш неоднорідній за величиною матеріал, тим більша похибка у відборі середньої проби і у визначені мінералогічного складу шліху.

Перемішування при відборі середньої проби здійснюється способом кільця і конуса; скорочення досягається дільником Джонса або за способом кільця і конуса зі скороченням диску. [2]

Після скорочення шліху виділену з нього навіску для аналізу зважують і вагу її записують у журнал. Дублікат шліху зберігають на випадок необхідності проведення додаткових чи повторних досліджень. Подальше фракціонування здійснюється тільки у навісці для аналізу, з якої і виділяються для мінералогічного аналізу головні фракції. [1]

1.2 Магнітна сепарація шліхів

Як відомо, багато мінералів мають властивість намагнічуватися у магнітному полі. Вираженням магнітних властивостей мінералів являється інтенсивність їх намагнічування у магнітному полі або величина магнітної сприйнятливості — . За величиною магнітної сприйнятливості всі мінерали можна поділити на три групи: 1) діамагнітні — <1, відштовхуються магнітом, наприклад самородний вісмут; 2) парамагнітні — >1, проявляють свої магнітні властивості в сильних магнітних полях, наприклад піроксени, амфіболи; 3) феромагнітні — дуже велика, наприклад магнетит, піротин.

На різних магнітних властивостях мінералів засновані різноманітні види магнітної сепарації шліхів. Феромагнітні мінерали відділяються за допомогою постійних магнітів, парамагнітні мінерали – у сильних магнітних полях електромагнітом. [1]

1.2.1 Сепарація постійними магнітами

Магнітна сепарація здійснюється з цілю вилучення з навіски для аналізу мінералів, які володіють феромагнітними властивостями, – магнетиту, титаномагнетиту, якобситу, піротину, магеміту, фериту та ін. Ці мінерали вилучаються з шліху за допомогою звичайного постійного магніту (прямого або підковоподібного). Проте останній не дуже зручний в роботі, так як прилиплі до полюсів магнітні мінерали важко відокремлюються від магніту. Для уникнення цього явища полюса магніту обертають тонким папіросним папером, знімаючи яку відокремлюють і магнітну фракцію. Папіросний папір можна заміняти фотоплівкою без емульсії або “башмаками” з тонкої пластмаси.

У роботі найбільш зручний і практичний спеціальний постійний багатополюсний самоскидальний магніт, конструкція якого дуже проста. Магніт має видовжену, заклеєну знизу фотоплівкою алюмінієву рамку, в якій рухається якір. В одній частині рамки якір закріплюється за допомогою спеціальних виступів, а з іншої частини вільно виймається. В алюмінієвому корпусі якоря за допомогою цементуючої маси закріплена невелика рифлена пластинка, відлита з нікель-алюмінієвої сталі, яка і слугує магнітом. Для виділення магнітної фракції за допомогою цього магніту навіску для аналізу розсипають тонким рівномірним шаром на склі або на листі паперу і підносять рамку з закріпленим у ній якорем до поверхні шліху, трішки торкаючись його. Магнітні мінерали притягуються до полюсів магніту і утримуються ним на плівці. Потім, тримаючи магніт над чистим листком паперу, якір переводять у протилежну частину рамки і виймають, магнітні мінерали з плівки зсипаються на папір. Так як виділення магнітної фракції відбувається дуже активно, то, щоб уникнути забруднення її механічно захопленими зернами немагнітних мінералів, перед скиданням магнітних мінералів роблять їх чистку. Для цього якір у рамці злегка пересувають обернено-поступово, тримаючи магніт горизонтально високо над шліхом, і випадково захоплені зерна осипаються назад у шліх. [1]

За степенем розповсюдження мінералів магнітної фракції в шліхових пробах можна відмітити, що самородне залізо, магнітна платина, магнітне золото і піротин зустрічається дуже рідко. Головним мінералом даної фракції являється магнетит. [2]

Кількість магнітної фракції у шліхах різна, в середньому на її долю припадає невелика частина навіски, але часто ця фракція складає 20-40 % навіски. Іноді шліхи зовсім не мають магнітної фракції. Виділена магнітна фракція зважується і аналізується під бінокулярним мікроскопом. [1]

1.2.2 Сепарація електромагнітами

Після відокремлення магнітної фракції у “немагнітному” залишку залишається ще досить багато мінералів, які володіють слабко вираженими магнітними властивостями, – парамагнітні мінерали. Це мінерали, які містять у своєму складі елементи групи заліза