ЗМІСТ
Магістерська робота
Проблеми самоідентифікації громадян України: регіональні особливості
ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГРОМАДЯНСТВА В
УКРАЇНІ 11
Історія становлення громадянських відносин 112
Характеристика Закону України “Про громадянство України” 17
Удосконалення законодавства України про
громадянство – запорука захисту прав людини 24
Правові засади діяльності національних меншин в Україні 30
РОЗДІЛ 2
РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ 35
2.1 Ідентичність громадян України: спільне і відмінне 35
2.1.1 Територіально-просторова ідентичність 36
2.1.2 Соціально-культурна ідентичність 37
2.1.3 Громадянська ідентичність 41
2.1.4 Соціально-культурна ідентичність: регіональний
аспект на фоні референтної групи країн 46
2.1.5 Розуміння української нації 48
2.2 Проблеми полікультурності населення України 49
2.2.1 Чинники політичного характеру 50
2.2.2 Чинники економічного характеру 56
2.2.3 Чинники соціального характеру 59
2.2.4 Чинники соціогуманітарного характеру 64
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФОРМУВАННЯ
ЄДИНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 66
3.1 Законодавче забезпечення функцій громадянського
суспільства 66
3.2 Умови для формування розвиненого громадянського
суспільства в Україні 71
3.3 Напрями формування громадянського суспільства в Україні 73
3.4 Пропозиції до Концепції формування спільної
ідентичності громадян України 75
ВИСНОВКИ 86
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 91
ДОДАТКИ 97
ВСТУП
Актуальність теми. Україна як держава постала в 1991 р., не маючи сформованої спільної ідентичності громадян, що є необхідною умовою стабільності держави та її стійкого розвитку.
За умов тривалого трансформаційного стану, наявності відчутних регіональних економічних, соціальних, культурних відмінностей, слабкості громадянського суспільства та відсутності зрозумілої державної політики, процеси ідентифікації громадян мали переважно стихійний характер. Спостерігалося взаємне відчуження держави і громадян, випадки напруженості між різними соціальними групами українського суспільства, погіршення міжрегіональних стосунків.
Політизація регіональних відмінностей в період фактично безперервних виборчих кампаній 2002-2006 рр. та певні зовнішні впливи довершили справу – сьогодні дедалі частіше йдеться про міжрегіональний розкол в Україні. Суперечливість орієнтацій жителів окремих регіонів почала відчутно впливати не лише на внутрішню ситуацію в Україні, але й на її міжнародні позиції. Така ситуація зумовлює актуальність вивчення особливостей ідентичності українського суспільства в регіональному розрізі.
Ідентичність є багатовимірним явищем, що зумовлюється багатовимірністю суспільних зв’язків і відносин у сучасному суспільстві. Таке ототожнення існує у формах як усвідомлення, так і відчуття своєї належності до спільноти, що спричиняє наявність в особистісній і груповій ідентичності потужної емоційної складової. Це, своєю чергою, зумовлює “чутливість” питань, пов’язаних з ідентичністю, та відповідно – потребує адекватних засобів її формування, які повинні мати переважно заохочувальний, а не примусовий характер.
З іншого боку, багатовимірність ідентичності запобігає її уніфікації. Для стабільності демократичної держави і суспільства, заснованих на засадах консенсусної демократії, достатнім є формування спільної громадянської ідентичності, яка передбачає лояльність до держави, її символів та атрибутів (включаючи державну мову), громадянський патріотизм, спільність позицій громадян щодо стратегічних напрямів і цілей розвитку держави і суспільства, взаємну толерантність і соціальну солідарність між різними (за будь-якими ознаками) суспільними групами. На цих підставах більшість демократичних держав з багатоетнічними, багатоконфесійними і багатокультурними суспільствами змогли реалізувати гасло “єдність у багатоманітності”, перетворивши відмінності ідентичностей своїх громадян з потенційного джерела суперечностей на джерело розвитку.
Отже, виходячи з міжнародного досвіду, а також наявності в ідентичності українських громадян багатьох спільних рис, можна стверджувати, що багатоманітність етнічних, культурних, конфесійних спільнот і меншин України, навіть за умови регіонально локалізованих відмінностей, не є непереборною перешкодою формуванню єдиної української громадянської нації, спільної громадянської ідентичності українських громадян.
Водночас, таке формування потребує свідомих зусиль держави і суспільства, політичних і творчих еліт, духовних лідерів нації і самих громадян. А за умови слабкості структур громадянського суспільства особлива роль і відповідальність покладаються на владу та її здатність сформулювати та реалізувати відповідну державну політику, зокрема – політику національного єднання.
Метою магістерської роботи є виявлення і дослідження проблеми самоідентифікації (самовизначення) громадян України, її регіональних особливостей у контексті реалізації етнічних, національних, мовних, культурних та інших прав людини.
Об’єктом дослідження система державно-громадянських відносин сучасної України.
Предметом дослідження є прояви самоідентифікації громадян України, в тому числі національних меншин, процеси гарантування громадянам України рівних громадянських політичних, соціальних, економічних та культурних прав і свобод, підтримка розвитку національної самосвідомості й самовиявлення.
У відповідності з темою магістерської роботи поставлені такі основні завдання:
проаналізувати наявні в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі погляди щодо формування єдиного громадянського суспільства в Україні;
дослідити організаційно-правові засади громадянства в Україні;
ознайомитись з історією становлення громадянських відносин;
охарактеризувати Закон України “Про громадянство України”;
вивчити правові засади діяльності національних меншин в Україні;
проаналізувати регіональні відмінності громадянської ідентичності громадян України;
виявити ідентичність громадян України: спільне і відмінне;
визначити і дослідити проблеми полі культурності населення України;
запропонувати і обґрунтувати конкретні рекомендації та пропозиції щодо шляхів покращення формування громадянського суспільства в Україні.
Методологічною базою роботи послужили: Конституція України і закони України, монографії, посібники, статті у періодичних виданнях. При написанні роботи використовувались такі методи:–
логічний;–
системного підходу;–
системного аналізу;–
порівняльний;–
конкретно-історичний;–
індукції та дедукції та ін.
Застосування системного підходу дало змогу дослідити населення України як цілісну систему, розглянути чинники, які впливають на формування єдиного громадянського суспільства в Україні, запропонувати рекомендації до Концепції формування спільної ідентичності громадян України.
Нормативну та інформаційну основу роботи становлять Конституція України, Закон України „Про громадянство України” та Закон України „Про національні меншини в Україні”, інші відповідні закони; результати соціологічних досліджень, проведених Центром Разумкова; статистичні матеріали, що стосуються теми дослідження.
Результати цієї роботи можуть використовуватися:
висновки та пропозиції можуть служити методологічною та теоретичною основою розробки й удосконалення відповідних законодавчих і нормативно-правових актів, державних і регіональних програм,;
у процесі забезпечення скоординованої діяльності органів